Донецькування України

Січень 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
94 переглядів

Прототипи нинішніх територіяльно-олігархічних угруповань-кланів з’явилися ще в УРСР. Реґіональні об’єднання партійно-господарської номенклатури залежно від економічних можливостей реґіону, його реальної промислової потуги в загальнореспубліканському та загальносоюзному контексті впливали на розподіл влади як в Україні, так і в СРСР. Найвпливовіші клани сформувалися на індустріяльному сході республіки: Дніпропетровськ, Харків, Донецьк. Така диспозиція соціяльно-економічної активности й впливу й дотепер визначає становище України.

Історично склалося, що конструктивні національні сили України були пов’язані з її західними, північно-західними та центральними реґіонами, які залишалися вогнищем українства під час усіх руйнівних навал зі сходу та півдня. Однак саме конструктивні в національно-культурному та державницькому сенсі землі не спромоглися ані в УРСР, ані в незалежній Україні сформувати потужні реґіональні центри влади і впливу, об’єднати своїх політиків і бізнесменів у потужну групу, здатну запропонувати країні позитивний варіянт розвитку. Відтак реґіони економічної креативности та реґіони національно-культурної, духовної креативности існують нарізно, що змушує серйозно замислитися над близькими й віддаленими державно-історичними перспективами соборної України.

Реґіональні угруповання вже пережили процес внутрішніх трансформацій, адаптувавшись до умов «дикого ринку» і того номенклатурного капіталізму, що його один дотепник справедливо назвав «капіталізмом із більшовицьким вишкіром». Він реґулюється в той самий спосіб, що й «тіньова економіка» загалом. Вчорашні партійно-бюрократичні, номенклатурні клани збагатилися молодими, рішучими ділками, котрі за часів комуністичної влади або мали проблеми з правоохоронними органами (звісно, не через «політику»), або були «ніким». Тепер вони виходять на перші позиції, змушуючи стару номенклатуру поступатися місцем у рамках відносно замкнутих, пов’язаних спільністю владних і комерційних інтересів кланово-кастових об’єднань, що ведуть власну політичну гру, контролюють ситуацію на місцях і намагаються контролювати державу.

Часто помітним складником кланово-кастових структур є кримінальний світ, унаслідок чого злочинність набуває інституційних форм, кримінал політизується, а політика зазнає відчутного кримінального впливу.

Найприкметніше прагнення цих структур – монополізувати владу та ізолювати її від «випадкових» соціяльних сил, груп та особистостей, а головна функція – захищати вузько-кланові інтереси, часто-густо за рахунок країни. Такими чеснотами, як державницькі й патріотичні погляди, вони не обтяжені, але за певних обставин і не заперечують їх. Особливо, коли кланові інтереси збігаються на більш-менш тривалий час із загальнодержавними. А з огляду на культурно-історичний досвід і поготів не можна відкидати перетворення «Савла на Павла», як одноосібного, так і групового.

Нині перший крок до матеріялізації своїх політичних та економічних інтересів у межах цілої держави зробив донецький клан. І це вимагатиме від «донецьких» суттєвого внутрішнього переформування. Що Україна – це не Донбас, вони розуміють не гірше, ніж зрозуміли те саме щодо Дніпропетровщини дніпропетровці, завдяки чому зуміли втриматися на всеукраїнській орбіті серйозно і надовго. Щоб керувати державою, а не реґіоном, треба мислити загальнодержавними категоріями, як у внутрішній, так і в зовнішній політиці. Тим більше, що тимчасовий успіх одного клану зазвичай мобілізує інші, як своєрідну противагу. Починається уважне відстежування всіх кроків «улюбленців долі», аби не проґавити першої ж помилки…

Донецький клан представляє реґіон, що виробляє та експортує левову частку всього українського металу, вугілля, прокату, продукції важкого машинобудування. Ці галузі ані тепер, ані в перспективі не будуть аванґардом економічного поступу та високих технологій. Але нині їхня продукція має попит на світовому ринку – на заході й на сході. Донбас забезпечує дуже великий обсяг валютних...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі