Добра новина про «погані» націоналізми

Травень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
163 переглядів

Статті та книжки, згадані в есеї:

Валєр Булгакав, «Пра клясычныя і неклясычныя нацыяналізмы», ARCHE-Пачатак, 2002, № 3 (23).

Валєр Булгакав, «Загадкі і адгадкі лукашэнкаўшчыны», ARCHE-Пачатак, 2004, № 4 (33).

Ярослав Грицак, Страсті за націоналізмом, Київ: Критика, 2004.

Ola Hnatiuk, Pożegnanie z imperium. Ukraińskie dyskusje o tożsamości, Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 2003.

Навіть найзатятіший індивідуаліст, загартований багатолітнім щоденним спротивом тиску колективного «Ми», колись-таки переконується в слушності висновку Миколи Рябчука: чимало зі своїх прав людина може зреалізувати лише в спільноті. Справді ж бо: якщо правом вільно пересуватися кожен користується сам-один (хоча краще вдвох), то для здійснення власного права на участь у культурному житті людина потребує певного середовища, засобів, традиції. Отож варто тільки уточнити Рябчукову думку: значну частину своїх прав особа може зреалізувати лише в культурній та політичній спільноті, з якою вона себе ототожнює («Разом нас багато!»), – і така референтна група чисельністю в кілька мільйонів уявляється точно за Бенедиктом Андерсоном, локалізуючися в ось цих земних ландшафті й часі, самочинно окреслює свої межі, нині вже не надто зважаючи на застереження Ернста Ґелнера щодо збігу етнічних кордонів із політичними, і педантично проходить усі фази становлення, які їй приписав Мірослав Грох. Так уже історично склалося, що останні три століття ця спільнота, як Цицеронова богиня народження, зветься «Нація», а віднайдення власного коріння ідентичности, до якого вона (і належна до неї особа) вдається, оприявнюється та ззовні сприймається як націоналізм.

Зміст цього поняття останнім часом заведено змальовувати настільки не окреслюючи берегів, а його значення виглядає таким замуленим, що Ярослав Грицак іще у вступі до «Страстей за націоналізмом» небезпідставно нарікає на те, що предмет його академічного зацікавлення «є дуже розмитим та погано означуваним феноменом». Недарма ж Георгій Касьянов у своїх класичних уже «Теоріях нації та націоналізму» був змушений визнати, що спроби визначити сутність націоналізму скидаються на метафізику й схоластичні вправи. Попри такий відвертий епістемологічний песимізм, з’ясування обсягу поняття «націоналізм» цілком можливе, якщо, звісно, його при цьому не ототожнювати знов і знов із ксенофобією чи національним месіянством – сьогодні це було б не меншим анахронізмом, ніж виводити сучасний лібералізм із масонства.

Ярослав Грицак, наприклад, пропонує «вживати розширене визначення націоналізму – як певного світогляду, котрий уважає, що весь світ природно поділено на нації та що нація й національна ідентичність є найважливішими принципами, котрі організують модерний світ і модерну людину». Валєр Булгаков описує білоруський націоналізм «як творчий та інтелектуальний рух, якому нація зобов’язана своїми основними культурними здобутками, а Республіка Білорусь – самим існуванням на політичній карті світу». Він указує на «політкоректні» іпостасі націоналізму: «національна свідомість», «національний світогляд», «національна ідея», а також на його «науковоподібне трактування» – «пошук національної ідентичности». Натомість мені здається, що майбутній трактат «Сума про націоналізм» (якщо його таки буде написано) починатиметься лемою: «Сучасний націоналізм – це усвідомлення національною спільнотою її культурної єдности, унікальности, історичної тяглости й політичної самодостатности».

На щастя, для обізнаного спостерігача, крім означень та описів, природа націоналізму світиться ще й у націоналістичних практиках. Це може бути особистісне переживання тисячолітнього досвіду осілости спільноти, яку вважаєш своєю: «На лузі було так гарно, як може бути тільки у Литві». Або дії відповідно до світоглядної настанови: «У церкві, костьолі, мечеті, синагозі білорус молиться білоруською мовою...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі