До критики популістського розуму

Січень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
2
817 переглядів

«Україна починається з корови, а тому якщо податки простим людям зменшити, АТО закінчиться за лічені хвилини». Цей вираз, звісно ж, безсенсовний. Але якщо поділити його на окремі гасла і трохи «погратися» із тоном та манерою висловлювання, то вони цілком вкладаються в уста українських політиків і знаходять схвалення виборців. А якщо це не подіє, завжди можна додати: «Я проти підвищення тарифів на комунальні послуги. Я знаєте за що? Я за підвищення заробітних плат» (а це вже не колаж гасел, а вислів українського прем’єра під час однієї з прес-конференцій). Такі нехитрі «істини», що сприймаються як очевидності, відсилають до «здорового глузду», здобуваючи тим самим підтримку мас, і спонукають поговорити про поширене (особливо нині) явище політичного життя — популізм. Спектр популістів доволі широкий: від російських народників ХІХ століття, фермерських рухів у США кінця ХІХ — початку ХХ століття, що їх репрезентує Американська народна партія, і до перонізму в Арґентині (політика, спрямована на пошук альтернативи неолібералізму, яку в середині ХХ століття здійснював президент Хуан Перон) та правих популістів у сучасній Европі (наприклад, італійський «Рух п’яти зірок», французький «Національний фронт» чи угорська партія «Йобік»).

Популізму важко дати означення, оскільки цим терміном позначають дуже різні політичні явища і соціяльні рухи. Ускладнюють завдання ще й риси, які приписують популізмові: політичний еклектизм (поєднання ідей та гасел, що належать різним позиціям політичного спектра), відсутність цілісної системи політичних ідей, непослідовність гасел та дій, покладання на емоційне, а не раціональне ставлення до політичної дійсности; примітивізація політичної діяльности. Криста Дейвікс, дослідниця із Цюрихського університету, на початку статті «Популізм» цілком слушно запитує: чи можна назвати популізм ідеологією, себто певним способом мислення, який постійно відтворюється в різних історичних та географічних умовах, якщо до цього підштовхує специфіка соціяльної ситуації, зокрема в суспільствах, де середовище соціяльного посередництва відсутнє або слабке? Чи популізм слід розглядати як неґативне явище в межах політичної психології? А можливо, популізм — це лише культ народу і більше нічого, або ж його слід уважати за побічний прояв націоналізму, соціялізму чи селянського народництва? Отож проблематично представити єдину наукову концепцію популізму, яка давала би цілісне уявлення про суть цього явища. Звісно ж, спроб його дослідити в сучасній політичній теорії не бракує. Доречно згадати такі найвагоміші праці, як «Популізм: його значення і національні характеристики» (1969) — збірник статтей під редакцією Ґіти Йонеску та Ернеста Ґелнера, виданий за результатами конференції у Лондонській школі економіки; «Популізм» Марґарет Кеновен (1981); «Популізм» Пола Таґарта (2000); «Популістський розум» Ернесто Лакло (2005); «Популізм і дзеркало демократії» (2005) за редакцією Франциска Паніци та інші. Однак більшість дослідників переважно дискутують про конкретні кейси, не надто прагнучи розвинути загальну теорію.

Тож у більшості праць подибуємо ремствування щодо принципової невизначености і браку теорії, яка вловила б і цілісно представила всі прояви популізму, уникнувши суперечностей. Зосереджуючись на складностях, відзначимо найпершу: популізм найчастіше постає як своєрідний прояв політичної риторики. Йому часто надають оцінкового характеру для критики позиції опонента в полеміці. Складність іще й у тому, що популізм не можна приписати конкретному типу політичного режиму, він не є сформованою ідеологічною системою (хоча доволі часто його визначають як ідеологію). Популізм радше становить щось, що можна назвати політичним стилем. Можна додати, що не існує «чистого» популізму, він змішується із мотивами, орієнтирами політиків, навіть їхніми переконаннями (якщо вони свято вірять, що знають, чого насправді потребують «прості люди»). Відповідно, складність розуміння популізму можна пояснити ще й тим, що він...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі