Діялектика державного пошанування

Травень 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
37 переглядів

Книжки, що обговорюються у статті:

Володимир Щербицький: спогади сучасників. За ред. В. Ф. Возіанова, В. К. Врублевського, Ю. Н. Єльченка, Б. В. Іваненка. – Київ: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003.

Петро Шелест: «Справжній суд історії ще попереду...» Спогади, щоденники, документи, матеріали. За ред. Юрія Шаповала. – Київ: Генеза, 2003.

У лютому 2003 року в Україні відзначили 85-річчя Володимира Щербицького. «Круглий стіл», промови, інтерв’ю, виставка документів, профінансований державою документальний фільм на Першому національному телеканалі, ще один фільм на каналі СТБ, і ще один фільм – для телеканалу «1+1», і там-таки – спеціяльна програма «Я так думаю», і видання книжки спогадів, і перейменування вулиць на честь героя, і засідання у київській філармонії – одним словом, заходи на «державному рівні» з викликанням тіней забутих соціялістичних предків.

Тіням було затишно й тепло – все навколо було рідне і впізнаване. «Усе своє життя Володимир Васильович Щербицький віддав служінню українському народові, а життя його – частина історії України», – патосно розпочав свій виступ у філармонії академік НАН України Петро Тронько. Виступ називався «Володимир Щербицький і його епоха».

«Спогадами про Володимира Васильовича, – повідомила 19 лютого газета «Урядовий кур’єр», – поділилися президент НАН України Борис Патон, Віталій Врублевський, дружина Рада Гаврилівна. Вечір пам’яті Володимира Щербицького відбувся за участю віце-прем’єр-міністра України Дмитра Табачника, громадськости, його (мабуть, таки Щербицького. – Ю. Ш.) товаришів, колеґ».

«Епоха Щербицького» була пречудова, дали зрозуміти вони, бо пречудовими були особисті якості чи не «останнього з могікан» застою і неприхованого брєжнєвського фаворита: любов (до власної дружини та родини), футбол (сприяв київському «Динамо») і голуби (Щербицький був завзятим голуб’ятником) – саме ці «штрихи до портрета» В.В. (так зазвичай іменували Щербицького партійні функціонери) запропоновано сучасній Україні.

В єлейному морі окремі острови любові можуть і загубитися, але тільки не телефільм «Володимир Щербицький. Спроба епітафії»: держава не пошкодувала на нього коштів, і апологетичність замовленого продукту, певно, перевершила сподівання замовників. «Те, що називається епохою Щербицького, – це часи моєї юности та молодости. Це всі плюси і мінуси того часу, навіювання якихось ностальгійних уявлень, відчуття того, як нас скрізь затискали, – повідомив вдячним глядачам його режисер Олег Бійма («День», 14 лютого). – Я навіть не можу визначити конкретно жанр цього проєкту». І не треба мучитися. У тому ж таки «Дні» (19 лютого) компетентний кінознавець Вадим Скуратівський уже назвав побачене «солодким примітивом».

Апотеозом стало замовлене Державним комітетом інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України «соціяльно значуще видання» – книжка «Володимир Щербицький: спогади сучасників», на обкладинці якої зазначено:

Ця книга спогадів за велінням сердець, совісти та чести авторів-сучасників висвітлює окремі сторінки життя та діяльности В. В. Щербицького – визначного партійного, державного та громадського діяча України другої половини XX ст., достеменного (? – Ю. Ш.) лідера, неординарної особистости, людини широкої душі, палкого та щедрого серця, справжнього патріота, який щиро любив свою Вітчизну, свій народ і робив усе, що міг, для їх процвітання.

Тут доречно навести слова Леоніда Кравчука: «Я не можу говорити сьогодні про масштаби святкування ювілею Щербицького, і чи необхідно було це святкування. Але вважаю, що забувати, що ця людина в Україні була, не потрібно» («День», 22 лютого). Та, власне, ніхто й не забув. От тільки нагадування якісь вибіркові. Адже якраз перед Щербицьким «в Україні був» Петро Шелест, і 14 лютого було його 95-ліття, і похований він так само на Байковому цвинтарі, але газети нічого не написали, а чи поклали...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі