Демократія-шоу

Березень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
907 переглядів

Від поспішних висновків Фукуями 1990 року про «кінець історії» нині ніяково та сумно, а от піднесення від хвилі демократичних революцій 1989 року згадуємо без гіркоти. Звісно, не така, як треба, але ж свобода. Й ота «сіра демократія», що, кажучи словами Міхніка, не є ліками від гріхів людських, є єдиними ліком від диктатури.

Безглуздо заперечувати згубні наслідки невиправданих очікувань багатьох українців і захоплених закордонних спостерігачів під час і після подій осені 2004-го, зокрема й надмірної поблажливости до нових героїв. Жодного гепі-енду, а про героїв ліпше мовчати. Все це відомо, але в світлі останніх подій ризикну викликати цілу гаму емоцій від огиди до сміху й нагадаю, що восени 2004-го, як, власне, і 1989-го, громадяни захистили своє право на демократичний вибір і свободу. Про те не сміємо ані забувати, ані мовчати, спостерігаючи, як – за фактичної згоди західних держав і тривожної бездіяльности або й участи частини української громадськости – замість основ демократії нам підсовують якусь дешеву Демократію-шоу.

Вигадали собі героїв і лиходіїв, аби люди поводилися, як належить, щоби за кадром залишалося все, здатне спричинити дискомфорт і вимагати зосередження на основній загрозі. В 2004 році «боротьба українців за свої демократичні права» не сходила з екранів світових медій. У квітні 2010-го всі ЗМІ висвітлювали «бійку між урядом і націоналістами». Ця, м’яко кажучи, спрощена версія дійсности, звісно, вигідна тим, як в Україні, так і на Заході, кому набридли свари і тертя з Росією, кому до вподоби благозвучна обіцянка стабільности.

Втім, скільки можна викинути за кадр?

У дальших міркуваннях я не намагатимусь перекласти відповідальність за українські негаразди на західні плечі. Всім вистачає власних клопотів. А проте вкрай болісний після ейфорії 1989 року перехід до плюралістичної демократії та ринкової економіки Польща, Угорщина, Чехія та Словаччина здійснювали, бачачи реальну перспективу вступу до ЕС і НАТО, а зокрема й маючи конкретну допомогу на шляху до цієї мети. Українці натомість чули самі слова про дружбу та добросусідство і діставали цінні поради про те, як усьому дати лад.

Нещодавно існування европейської валюти, коли не самого Европейського Союзу, було підважено через те, що лідери кожної держави просто боялися викликати невдоволення власних виборців. А тут ішлося про країну, яка, зазнавши всіх страхіть радянського тоталітаризму, ще навіть повноліття не досягла як незалежна держава. Крім того, не скидаючи з рахунку Ющенкового змагання за першість у кількості порожніх декларацій, не забуваймо також, що для Кремля первородний гріх президента України містився в самій словосполуці: «президент України».

За порожні слова та брак реформ, за неприпустиму політизацію історичних питань, котра дедалі більше розколювала країну, та за непристойну боротьбу з колишніми соратниками демократія передбачає тільки одну форму покарання. Її й застосовано на президентських виборах. Можна сперечатися, чи справді обійшлося без істотних фальсифікацій, але, мабуть, представники західних держав таки слушно привітали Україну з демократичним перебігом голосування.

Аж тоді за лічені дні Верховна Рада скасувала місцеві вибори, призначені на 30 травня 2010 року. Про зміну настанов новообраного президента наразі не йшлося, адже додумався до такого не він, а депутати. Президент натомість, зустрівшись у березні з послами «вісімки», оголосив, що виступає за проведення місцевих виборів 2010 року. Все демократично, все гаразд.

Утім, не все. Схоже, на тій самій зустрічі Янукович оголосив про намір підписати закон, який відверто іґнорував Конституцію та рішення Конституційного Суду. Йдеться про ухвалений напередодні закон про зміни до реґламенту Верховної Ради. Всупереч рішенню КСУ від 17 вересня 2008 року, яким установлено, що коаліцію формують самі лише фракції, зміни до реґламенту перетворили їхню коаліцію на «об’єднання депутатських фракцій, (і) народних депутатів». Тобто, окремі...

Про автора
Категорiї: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі