Демократія перемож(е)ного електорату

Березень 2004
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
64 переглядів

У грудні в Росії відбулися парламентські, а в березні – президентські вибори. Припускаючи, що читачам відомі й формальні результати, і найзагальніші їх оцінки, відразу перейдімо до проблеми, яку унаочнює післявиборна ситуація.

На очах усього світу країна, що зробила кілька рішучих кроків від радянського ладу до демократії, без опору, а тому без насильства, рухається, як багато кому видається, якщо і не навспак, то принаймні не у згоді з обраною тенденцією.

Однією з ознак того, що з таким напрямком руху погоджується переважна частина населення, є різка зміна симпатій електоральної більшости, якщо порівнювати нинішню пару виборів із попередньою, середини 1990-х років.

Головна інтриґа того періоду – «комуністи» чи «демократи» візьмуть гору у боротьбі за парламент чи президентство – вже не становить для суспільства жодного інтересу. Виявлено увагу до тенденції, що її колись окреслив російський політичний аванґардист Владімір Жиріновський. Упродовж практично всього «єльцинського» періоду новітньої російської історії Жиріновський, закликаючи відмовитися і від «західної» моделі, яку обстоювали демократи, і від радянської, що її пропаґували комуністи, пропонував «третій шлях». В чому ж його суть?

Навіть побіжно знайомий із дорадянською російською історією читач знає, що протягом кількох поколінь російська політична верхівка обирала то західницький, то слов’янофільський напрямок. За радянського періоду самі сахання не припинилися, але змінився вибір. Західницькі ідеали буржуазно-демократичного характеру збереглися (ставши набагато нереальнішими), а слов’янофільсько-самодержавні було замінено на радянські, комуністичні.

Жиріновський, власне, пропонував повернути на сцену колись залишений слов’янофільський варіянт. За єльцинських років така ідея збирала не надто багато голосів, приваблюючи загалом тим, що дозволяла уникнути сповненого мук вибору між болісним рухом уперед на шляху демократичних реформ і знову-таки болісним поверненням до соціялізму.

Єльцинів наступник і ті групи, що разом із ним стали біля керма країни, тонко відчули потенціял усіх трьох історично даних напрямків, якими символічно може рушити суспільство. До успадкованого від єльцинського періоду демократичного складника ці владні групи кількома жестами, на кшталт поновлення радянського гімну, долучили радянський складник. (Наголосимо, що тут ідеться тільки про політичну жестикуляцію. Реальні управлінські рішення, надто на момент, коли їх так чи так виконано, найчастіше годі описати в термінах цієї дихотомії.)

З-під демократів і комуністів було висмикнуто килим народної підтримки. Горезвісні рейтинґи Путіна, що їх вимірювала серед інших і наша аґенція, складалися великою мірою з відповідей людей, що називали себе прибічниками комуністів, і людей, що симпатизували демократам. Створення символічного об’єкта, названого «партія “Єдіная Росія”» і маркованого як «президентська партія», «партія влади», попросту «партія Путіна», дало політичним супротивникам змогу полишити незгоди й об’єднатися навколо нового символа.

Перехід демократів до голосування за «Єдіную Росію» мав три варіянти. В одному це був жест висловлення лояльности президентові й водночас збереження симпатій до СПС та «Яблока» і цілковитої певности, що СПС пройде до Думи «і без мого голосу». У другому варіянті це була, попри збереження симпатій до ідеалів або лідерів СПС та «Яблока», зневіра щодо їхніх електоральних перспектив. «Їй (“моїй партії”) годі допомогти, голосуватиму за партію, прохідну напевно, аби мій голос не пропав».

Третій варіянт – розчарування в СПС і перенесення лояльности на ЄР як заразом «демократичної партії» і «партії влади».

А «партія влади», «перетравивши» і демократичні, й комуністичні ідеали, на той час заходилася реалізувати стратегію «третього шляху», що її раніше пропонував Владімір Жиріновський. Саме це й засвідчує результат парламентських виборів. Демократів і комуністів, як і годилося їм за цією схемою,...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі