Декомунізація України

Квітень 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
3
3237 переглядів

Український парламент нещодавно ухвалив чотири закони, спрямовані на декомунізацію України. Чи вони добрі, чи погані, і які критерії слід застосовувати, аби скласти собі про це зважену думку? Я пропоную тим, хто вважає себе за справжніх лібералів, зосередитися на двох аспектах: справедливості й свободі. Якщо всі чотири закони сприяють поширенню і одного, і другого, – це добре. Якщо вони стають на заваді справедливості й свободі, – це погано. Якщо вони мусять знаходити баланс між справедливістю і свободою, пожертвувавши чимось із них, – це життя.

Один законопроєкт подає довгий список «борців за незалежність України у XX столітті» і надає їм правового статусу. Інший надає людям відкритий доступ до архівів таємних служб. Третій установлює нові способи святкування перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Четвертий засуджує комуністичний і нацистський тоталітарні режими в Україні й забороняє пропаґанду цих режимів та їхніх символів.

В основі всіх законопроєктів лежить припущення, що комунізм і нацизм мали однаково згубний вплив на Україну. Як такі вони однаково були втіленнями зла, відтак засудження одного з них неуникно спричиняє, і з логічного, і з морального погляду, засудження другого. Якщо нацизм поганий, комунізм також поганий. Якщо денацифікація добра, такою ж є і декомунізація.

На це припущення є підстави. Згідно з дослідженням базованого у Москві Інституту демографії, у 1914–1948 роках Україна зазнала приблизно 15 мільйонів «надлишкових смертей». Із цього числа близько 7,5 мільйонів можна приписати політиці совєтів, а 6,5 мільйонів – політиці, яку вели нацисти. Як зазначає французький історик Ніколя Верт, за цей час совєтський режим знищив приблизно 12 мільйонів своїх громадян. Понад половина з них були українцями, що вдвічі перевищує відсоток українців у загальному населенні СССР. Як нещодавно висловився російський письменник Віктор Шендеровіч, «кількість убивств, здійснених в Україні під комуністичними прапорами, значно більша за кількість тих, що їх здійснили під прапорами німецьких нацистів».

А тепер погляньмо на питання свободи супроти справедливости в кожному законопроєкті.

Перший законопроєкт, який ушановує борців за незалежність України, на фундаментальному рівні руйнує гегемонію совєтської, російської і неосовєтської історіографії та пропаґанди (відмінностей між одним і другим дуже мало), які демонізували цих людей, перетворювали їх на зрадників, відходи людства, не-людей і позбавляли українців права писати власну історію. Згідно з висловленнями науковців і просто ремісників-писак, які базуються на цій колоніяльній, а часто і расистській ментальності, українська історія є лише приміткою у чиємусь величному наративі, який зображує українців як безголосих дикунів або безмозких дебілів. Спільність між цими поглядами і колись популярними поглядами на афроамериканців та жінок не є випадковістю.

Наново стверджуючи право говорити про «борців» за українську історію, законопроєкт відкидає неоімперський погляд на українську історію, вирівнює «ігровий майданчик» між інтелектуальною та культурною сферою і заявляє, що українці мають стільки ж прав, як і будь-хто інший на те, аби бути відповідальними носіями пам’яті, що, згадуючи, діють у своєму праві й не мають страху. Те, що законопроєкт конкретно називає два контроверсійних націоналістичних об’єднання: Організацію українських націоналістів і Українську повстанську армію, – абсолютно коректно, позаяк науковці тепер зможуть обговорити позитивні й неґативні аспекти діяльности їх обох на своїх умовах, не покликаючись на принижувальні базові позиції совєтських, російських і неосовєтських псевдоінтелектуалів. Тож це варто зарахувати як великий плюс і свободі, і справедливості.

Але критики мають рацію, коли зазначають, що стаття 6, яка робить «зневажливе ставлення» до «борців» потенційно карною справою, підважує сам дух закону. Руйнування гегемонії...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.