Декілька порад від турецького професора, як писати історію України

Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
5
1294 переглядів

25 липня 2016 року в Анкарі у столітньому віці пішов із життя професор Галіль Іналджик. Він був визнаним світовим авторитетом з історії Османської імперії. В османців та сучасних турків таких науковців шанобливо звуть Ходжею — Вчителем.

Галіля Ходжу багато що пов’язувало і з Україною. Він походив із кримських татар — його дід по батькові був муедзином у соборній мечеті Хан Джамі в палаці кримських ханів у Бахчисараї. Його навіть плутали з одним дуже відомим вихідцем із України: Ходжа любив розповідати, як паризькі студенти сприймали його за генсека Брєжнєва. Одного разу він відвідав Україну. Але найважливішим є те, що його студії стосувалися України. Ні, він не присвятив їй спеціяльних праць. Проте османці три століття володіли історичним півднем України, себто степами та чорноморським узбережжям — саме сюди тепер звернено аґресію пострадянської Росії. Тому все це дає вдосталь підстав згадати турецького науковця і спробувати взяти уроки з його спадщини для української історії.

Та спершу треба нагадати про наукову спадщину дослідника в Україні.

Спадщина українською

Ходжа написав десятки книжок та сотні статтей. Із них лише три вийшло в Україні. Проте серед них, мабуть, головна книжка — «Османська імперія: класична доба. 1300–1600», що побачила світ у видавництві «Критика» 1998 року. У кожному разі, це його найвідоміша праця, адже, окрім видань англійською, вона вийшла у перекладах хорватською, албанською, румунською, грецькою, польською, арабською і, зрештою, турецькою.

Ориґінальність і цінність праці полягає в тому, що вона пропонує компактне і змістовне осмислення цивілізації, яка витворилася в Османській імперії за шість століть її існування. Перше видання цієї книжки побачило світ у серії з історії цивілізацій. Окрім викладу основних подій і періодизації, тут пояснено державні інститути й механізми, суспільні складники, економіку, політичну та релігійну думку, культуру. Словом, щоб зрозуміти, чим була Османська імперія, варто починати із цієї книжки.

У цій праці йдеться і про Україну, хоча тільки тоді, коли виклад стосується Кримського ханату, міст Кефе (нині м. Феодосія) та Аккермана (нині м. Білгород-Дністровський) і козаків. Проте завдяки їй увесь південь України під османським пануванням одержав характеристики зрозумілої цивілізації. Раніше ж він був незнаний, і це незнання ще й прикривали романтичною, але облудною назвою «Дике Поле».

Насправді ж значення цієї книжки для України набагато ширше, бо османська минувшина здавна була у прицілі імперіялістичної політики Москви. На це було чимало причин. Українська колонізація степу та козаччина розгорнулися саме в османських володіннях, а не у нічийному «Дикому Полі». Російська експансія проти Османської імперії розпочалася лише після приєднання України 1654 року, і, як належить імперіям, Росія використовувала для цього територію, ресурси та людей (передусім козацьке військо) свого нового надбання. Далі, у колишніх володіннях османців в Україні виникли аґрарний та індустріяльний центри світового значення. Звісно, це теж працювало на Росію та СРСР. Але слава «европейської житниці» дісталась таки Україні. Тому цей світовий бренд, що, на диво, й досі не вивітрився, влучно відбиває досягнення української нації та її осібного місця в історії людства.

Словом, пам’ять про османське минуле ховає — не багато, не мало — ключ до свідомости української нації. А оскільки радянський режим тримався передусім терором, то для контролю цієї пам’яті винищив тюркологів у тодішній Україні та Криму, «прибрав» кримських татар і з батьківщини, і з історії, і, нарешті, силоміць зрусифікував та зрадянізував населення України. Не обійшлося, до речі, і без спроб поховати славу «европейської житниці» під іншими словесними етикетками, чи пак брендами, як-от «Новоросія», «Южная Россия», «Донецко-Приднепровский район», «Всесоюзная кочегарка», «Всесоюзная здравница» та іншими. Уже пострадянська Росія...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Зображення користувача Володимир Шелухін.
Володимир Шелухін20 жовтня 2017
Зображення користувача Юлія Ємець-Доброносова.
Юлія Ємець-Доброносова11 жовтня 2017
Зображення користувача Володимир Шелухін.
Володимир Шелухін3 жовтня 2017