Conditio sine qua non

Грудень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
169 переглядів

Mariusz Sawa, Ukraiński emigrant. Działalność i myśl Iwana Kedryna-Rudnyckiego (1896–1995), Lublin: Instytut Pamięci Narodowej, 2016, 382 s. + ilustracje.

Біографістика не належить до найрозвиненіших жанрів в Україні. Бракує популярних нарисів, мало й наукових життєписів, навіть найвидатніших і найцентральніших в українській історії постатей. Іще менше на повномасштабні біографії щастить галичанам, які — за невеликими винятками — до пантеону не можуть потрапити саме через свою «галицькість», а отже, марґінальність за парадигмою, успадкованою від історіографії ХХ століття. Елітарний жанр інтелектуальної біографії, що перебуває на межі історичних, філософських та політичних наук, представлено лише кількома книжками, серед яких я назвала би передусім працю «Пророк у своїй вітчизні» Ярослава Грицака. Зовсім іншою є ситуація на книжковому ринку в Польщі, де біографії (як і мемуари) належать до улюбленого жанру. До цього слід додати, що саме в Польщі публікується найбільше поза Україною книжок, присвячених українській, зокрема історичній, проблематиці. Щороку з’являється кількадесят книжок, тематично пов’язаних із Україною, серед них, природно, є й біографії. Героями були, зокрема, Богдан Хмельницький, Петро Дорошенко, Іван Виговський, Симон Петлюра, Нестор Махно, митрополит Андрей Шептицький чи (останнім часом) Степан Бандера. З’явилися інтелектуальні біографії В’ячеслава (Вацлава) Липинського та Михайла Грушевського, а також написані в популярнішому жанрі біографії політиків (Юлії Тимошенко та Віталія Кличка), белетризовані життєписи Тараса Шевченка і Нестора Махна (навмисно в цьому переліку оминаю увагою книжки професійних борців із українським націоналізмом, які, виконуючи пропаґандистські функції, видавали себе за біографії).

Та є і певні прогалини в польських дослідженнях: частина істориків донедавна з осторогою ставилася до галицьких українських політичних та громадських діячів міжвоєнного періоду, осторогою, вочевидь, успадкованою з довоєнних часів, коли майже всіх їх уважали за «українських націоналістів». Можливо, тому лише останнім часом українські парламентарі Другої Речі Посполитої удостоїлися біографічних довідок на порталі польського Сейму поруч із довідками про депутатів польської національности. Щоправда, в знаменитому «Польському біографічному словнику» (еталон наукової біографічної статті) можна знайти й біографічні довідки українських галицьких діячів, але жоден із текстів не перетворився на повноцінну біографію. Саме тому монографія Маріуша Сави, присвячена Іванові Кедрину-Рудницькому (1896–1995), журналістові і політикові родом із Галичини, яка з’явилася торік накладом Інституту національної пам’яті, є певним зламом. Водночас, із огляду на сильну традицію польської біографістики, можна було сподіватися, що читач отримає захопливу книжку, адже цьому сприяла непересічна особистість героя дослідження. Розвідка молодого історика викликала зацікавлення задовго до її появи друком; фраґменти опубліковано на декількох польських та українських історичних порталах (зокрема, «Україна модерна», 2013; Historians.in.ua, 2012; Kulturaparyska; Histmag). Із погляду українсько-польських взаємин міжвоєнного періоду Івана Кедрина-Рудницького можна вважати ключовою постаттю, можливо, навіть важливішою за віце-маршалка Сейму Василя Мудрого чи голову Української парламентської репрезентації та лідера УНДО Дмитра Левицького. Кедринові спомини «Життя — події — люди» (1976), видані на вісімдесятому році життя, дотепер перебувають у першій десятці української мемуаристики і відображають не лише особистість, а й цілу епоху, про що згадували навіть найкритичніші рецензенти opus magnum Кедрина-Рудницького.

Маріуш Сава обрав постать Івана Кедрина-Рудницького, щоб на цьому прикладі показати складну долю українців у ХХ столітті. Свій задум він визначив як інтелектуальну біографію на тлі епохи (с. 9), декларуючи прагнення якомога глибше зрозуміти дії, вибори й погляди досліджуваної постаті (с. 337) завдяки...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі