Чи/якою потрібна Україні її жіноча історія?

Червень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1097 переглядів

Лекцію прочитано 29 січня 2013 року в книгарні «Є» у Львові.

Жіноча історія належить водночас і до найкласичніших, і до найновітніших ділянок історичних досліджень в Україні. З одного боку, ще понад півтора століття тому деякі українські дослідники зацікавилися жіночою тематикою, і тому на початку XX століття з’явилося чимало праць про історичні долі українського жіноцтва. Важливо, що тогочасні дослідження з історії українських жінок розвивалися в контексті світової наукової думки, із залученням провідних тоді теорій і підходів, а подеколи навіть випереджали світові тенденції. Справжнім маніфестом феміністських засад дослідження жіночої тематики в історико-антропологічних студіях стала стаття Катерини Грушевської «Про дослідження статевих громад в первіснім суспільстві» (1929). За два десятиліття до Симони де Бовуар українська науковиця гостро критикувала дослідників за схильність зосереджуватися на «чоловічих» вимірах культури. «Тому, що силою обставин докладніше було досліджено власне отсей “мужеський” світ – чоловічо-громадський аспект культури, – наголошувала Грушевська, – се справляє таке вражіння, ніби він і являється нормою, поруч якої жіночий <...> творить тільки ріжновидність, епізод, “фрагмент”». Дослідниця наголошувала, що інтереси наукового пізнання вимагають висвітлення та врахування і чоловічої, і жіночої візії суспільства, що сприятиме відтворенню ціліснішої картини історичного минулого.

Однак заклик видатної дослідниці, чиї наукові підходи випередили свій час, надовго залишився без відгуку. У совєтську добу сприятливі тенденції формування жіночої історії як повноцінної ділянки історичних студій було перервано. Протягом декількох десятиліть українська історична наука загалом зазнала глибокої стаґнації, що руйнівно позначилося і на дослідженнях з історії жінок.

Сучасні жіночі студії в історії, які відродилися в Україні вже після розпаду СССР, спочатку опинились у подвійно програшній ситуації. Далися взнаки, з одного боку, теоретичний вакуум і методологічний хаос, що запанував у суспільних науках загалом, а з другого – усвідомлення власної відірваности і від міжнародних наукових мереж (на той час дослідження жіночої історії стрімко розвивалися у країнах Европи та Північної Америки вже зо два десятки років), і від власного коріння (через розрив тяглости у розвитку вітчизняних студій з історії жіноцтва українські дослідники до ладу не знали наукової спадщини своїх попередників, чиї праці десятиліттями було ув’язнено в бібліотечних «спецхранах»). Утім, період розгублености тривав недовго: декілька дослідниць таки відважилися поновити жіночу історію в Україні, водночас вивчаючи світовий теоретичний доробок і закладаючи основи власних ориґінальних досліджень. Не забуваймо, що жіноча історія досі не є інституціоналізованою дисципліною, тож дослідникам у цій сфері не випадає розраховувати на підтримку сформованого наукового середовища (з мережею фахівців, науково-освітніх структур, спеціялізованих видань та добротних бібліотечних колекцій), натомість їм часто доводиться долати скепсис та упередження колеґ і покладатися лише на власні сили.

Попри системну марґіналізацію так званої «жіночої тематики», гострий брак ресурсів, розпорошеність по різних інституціях у різних реґіонах України, невелика кількість ентузіясток наполегливо створювала нову дослідницьку ділянку – жіночу історію. Кількадесят ґрунтовних монографій і сотні наукових статтей, що висвітлюють найрізноманітніші аспекти історії українського жіноцтва від часів козаччини до постсовєтських трансформацій, є показником стрімкого розвитку цього дослідницького напрямку в українській історичній науці. По двадцятьох роках розвитку маємо підстави стверджувати: українська жіноча історія як сформована і відносно самостійна ділянка історичних студій існує.

В Україні складні процеси державотворення та формування модерної...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі