Чиста насолода Джакомо Казанови

Серпень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
154 переглядів

Епізод перший: Чаклунка

Уявіть маленького хлопчика на ім’я Джакомо, який народився у Венеції – у місті, де вода увійшла в землю та примирилася з нею, ставши її тілом, ставши її кровоносною системою. Його батьки – актори, які залишили це місто, що колись було заможним, у пошуках кращого життя, у пошуках невідомих островів на півночі, де жінкам можна виходити на сцену.

Йому вісім років і три місяці; його виховує бабця, строга жінка, чия донька шукає щастя в лондонських театрах; його дідусь «помер від горя».

Джакомо страждає від носової кровотечі; й одного дня бабця садить його в човен і везе до якоїсь дивної жінки. То була «стара, що сиділа на жебрачому ліжку, тримаючи у руках чорного кота; п’ять чи шість інших котів були навколо неї». «Це була чаклунка».

Ця «надзвичайна жінка» здійснює над Джакомо ритуал. Вона відкриває велику скриню і кладе хлопчика всередину. Вона заспокоює його, потім роздягає, садить на ліжко, запалює своє зілля, збирає дим від нього у простирадло, обгортає ним Джакомо, шепоче якісь заклинання, розгортає його і дає йому скуштувати п’ять драже, «дуже приємних на смак». Потім бере мастило із принадним запахом і розтирає йому скроні та потилицю. Нарешті, вдягає його.

Кровотеча зникне, запевняє чаклунка, – але тільки якщо Джакомо триматиме цю історію у таємниці.

Вдома Джакомо марить: засинає, але за кілька годин прокидається і бачить (чи йому здається, що він бачить) «чудесну жінку», une femme éblouissante, що спускається у його кімнату крізь димар, ошатно вбрана, в короні, оздобленій коштовним камінням. Вона щось йому довго говорить, але в її словах він «нічого не розуміє»; потім вона його цілує – і йде туди, звідки прийшла. А Джакомо знову засинає.

Наступного дня бабця наказує йому зберігати мовчанку про цю подію: якщо він щось розкаже, застерігає вона, то неодмінно помре.

Стара чаклунка та молода зваблива жінка: ці образи супроводжуватимуть Джакомо протягом усього його життя. Подальші його пригоди – це вічне балансування між ними. Між магією та сексуальністю, між чаклунством та звабою. Він запевнятиме всіх, що має особливий зв’язок із таємничими силами, які керують цим світом. Одна з цих сил темна, таємнича, магічна, нічна, невидима. Інша – сонячна, «солярна», видима, тепла.

Темний бік своєї душі Джакомо віддасть магії. Для сексуальности залишиться тільки сонце.

Епізод другий: Життя-авантюра

Лібертин та письменник, мандрівник та авантюрист, в’язень та утікач. Незаможний чоловік, що постійно шукає сильних покровителів, «олігархів», аби жити за їхній кошт. Бізнесмен, який відкриває текстильну фабрику; має безліч проєктів – від копалень і тютюнової торгівлі до миловаріння і шовкопрядіння. Персона-нонґрата у багатьох країнах Европи. Священик замолоду. Воїн – також замолоду. Еміґрант, який умирає у Богемії – далеко і від рідної Венеції, і від Парижа, столиці Европи.

Джакомо Казанову залишили його батьки, венеційські актори, але він засвоїв їхню головну життєву настанову: аби пізнати життя, треба обирати непевний шлях, без ясної кар’єри і без чітких цілей. Треба йти заплутаними дорогами авантюриста, який має талант, має покровителів, але не має ані міцного ґрунту під ногами, ані батьківщини.

«Єдина система, яку я мав, – якщо я взагалі мав систему, – полягала в тому, аби прямувати туди, куди штовхав мене вітер. Ця незалежність від методів породжувала самі лише мінливості долі».

* * *

Ще на початку своєї молодости Казанова намагався робити церковну кар’єру; він був молодим абатом у Римі; вивчав теологію. Пізніше у його міркуваннях та його логіках можна буде знайти сліди релігійного минулого: він часто посилатиметься на «провидіння», la providence, і, здійснюючи вибір у своєму житті, керуватиметься стоїчним принципом «слідуй Богові», «sequere Deum». У Казанови ви знайдете багато...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі