Чи існує російська кіберімперія?

Квітень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
5
1730 переглядів

 

Поняття імперії характеризує відсутність кордонів: правління Імперії не знає меж.

Майкл Гардт і Антоніо Неґрі

Вступ: Рунет – піонер?

Чи є російський інтернет (рунет) і – в ширшому сенсі – інтернет у Співдружності незалежних держав піонером у галузі інтернет-технологій? Це парадоксальне враження могло би скластися після прочитання такого твердження зі вступу «Поза спростуванням» до другої колективної праці 2010 року під редакцією Роналда Дейберта, Джона Палфрея, Рафала Рогозинскі та Джонатана Зитрейна «Доступ контролюється: Формування сил, прав і правил у кіберпросторі»

Хоча країни СНД часто вважають відсталими від Европи, Північної Америки, а також технологічних тигрів Азії, вони можуть бути лідерами у розвитку [інтернет-]контролю наступного покоління.

Історично Совєтський Союз і рання постсовєтська Росія були, звісно, далеко не першими, коли йшлося про роз- виток інтернету. Навіть якщо думку дослідників про те, що ARPANET спершу було розроблено як військову стратегію захисту проти Совєтського Союзу, поставлено під сумнів, залишається безперечним, що ембарґо щодо країн РЕВ значно вплинули на розвиток інтернет-технологій Совєтського Союзу та його держав-наступників. Принаймні до кінця 1990-х років їхні інтернет-спільноти відставали від американських і західноевропейських.

Однак, як наголошують Дейберт і Рогозинскі:

Одні з найперших і найскладніших форм JIT-блокування (блокування «на льоту), умов користування, таємного нагляду та офіційних повідомлень про порушення відбулися серед країн СНД за минулих декілька років. Детальне вивчення цього реґіону може дати нам можливість зазирнути в майбутнє інформаційного контролю будь-де інде.

Від цього вони переходять безпосередньо до Рунету як своєрідного об’єднавчого чинника для інтернет-спільнот у країнах СНД, що є «абсолютно відокремленим» від решти онлайн-світу. (Це твердження, вочевидь, тільки почасти слушне: yandex.ru, mail.ru і vkontakte.ru належать до найвідвідуваніших у Росії, але Google і Microsoft також входять до десятки.) Ба більше, вони навіть пишуть про те, що «Інтернет став центром російської культури та політики», і стверджують, що росіяни і на батьківщині, і в російськомовній діяспорі, яка, за їхніми підрахунками, складає 27 мільйонів у всьому світі, «існують онлайн, як правило, в Рунеті».

Представники «OpenNet Initiative» зосереджуються на контролі за імпортом у національну інтернет-зону країни, зокрема імпортом відповідних технологій управління та доктрин із Росії до інших країн СНД, тоді як я пропоную поглянути на спроби контролю над імпортом як на симптоми (фактичного чи ймовірного) зовнішнього впливу. Мені йдеться про перцепцію експорту та владний підтекст, який йому приписують: чи експорт інформації і технологій через Рунет користувачам інтернету в інших країнах розглядають як експансивний кіберімперіялізм або кіберколоніялізм, чи як гостинне надання віртуальної свободи?

Це питання стосується різних соціяльних та гуманітарних дисциплін: його можна розглядати під кутом зору політології, інтернет-досліджень або й – завдяки російській мові як національному маркерові експорту товарів, про які йдеться, – з погляду соціолінґвістики. Спираючись на славістику, мій підхід ґрунтується на дослідженні мовної культури, а не на політичній науці. Я зважатиму і на кількісні дані використання інтернету, і на герменевтичне прочитання владного підтексту у висловлюваннях російських і неросійських діячів.

Посилаючись на концепцію «кіберімперіялізму», як його означено в однойменній праці Боса Ебо 2001 року, в цьому розділі я досліджую, чи російський інтернет (Рунет) має потенціял правити за «п’яту колону» в...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі