Чукурюк!

Липень 1998
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
123 переглядів

З поверненням в Україну, пане Бурлюк! Виставка творів із приватних і музейних зібрань України. – Київ: Національний художній музей, весна–літо 1998.

Організаторам першої в Україні виставки картин Давида Бурлюка пощастило зібрати з музеїв та приватних колекцій кілька десятків творів – із багатьох тисяч, розпорошених по мистецьких збірках Європи, Азії та Америки. Пейзажі й типажі України, Башкирії, Сибіру, Японії, США, твори архаїчно-футуристичні, дадаїстичні, наївні, імпресіоністичні, реалістичні, абстрактні – на тій виставці видко широчезний спектр бурлюківської «мозаїки неузгодженостей».

Його малярство дихає ґрандіозними просторами. Подих безберегого степу чути навіть у найфутуристичніших назвах його картин: «Момент розкладу площин й елементи вітру і вечора, інтродуковані в приморський пейзаж, зображений із чотирьох пунктів огляду».

У вітринах на експозиції ілюстрації до Маяковського і «до самого себе», а також рідкісні видання власних поетичних творів у власному-таки експериментальному оформленні. До вітрин покладено його присвячені Україні літературні твори («Японський “Декамерон”», «Мої предки»), що їх допіру перекладено українською з його специфічної (російської з українізмами) мови.

З Бурлюком та сама історія, що з Гоголем. Писав однією з літературних мов української інтеліґенції. Адже літературних мов у кожній національній культурі – кілька. У французькій (окрім власне французької мови) – латина, провансальська, ґасконська, бретонська. У польській – українська (Падура), англійська (Конрад). Франц Кафка писав також і чеською. У російській Пушкін, Толстой, Турґенєв писали французькою, Лєсков, Шолохов, Сельвинський, Солженіцин – українською. В українській літературі подибуємо латину, польську, французьку, німецьку, церковнослов’янську, так звану «книжну» (барокову)... А ще українська інтеліґенція писала й пише російською з українізмами: Сковорода, Наріжний, Гребінка, Гоголь, Квітка, Шевченко, Козьма Прутков, Мачтет, Короленко, Чехов, Яворницький, Василіск Гнідов, Володимир Нарбут, Булґаков, Зощенко, Багрицький, Бабель, Ільф і Петров, Кисельов, Вишеславський, Найден... До того мовного різновиду вдавалися й україністи з російського табору – Рилєєв, Пушкін, Бунін, Мандельштам, Свєтлов (із його «Ґренадою»). Читачеві-росіянинові ця мова приступна не вповні. (Что такое «излоба»? – питалися мене москвичі, яким я процитував Гоголя: «Орлы повысмыкивают ему из лоба очи».) Навіть філологи не розуміють Феофана Прокоповича, читаючи ѣ у його віршах як е, а не так, як належиться по-українському – і: «Город низкий Дал пострел резкий» (треба: «пострил ризкий», лише тоді вийде рима).

Те саме з Бурлюком. Без поправки на його українськість неправильною виходить транскрипція Бурлюкових паліндромів: його ѣ часто-густо слід писати саме через і. Вѣтер ретив – витер ретив, а не “ветер ретив”, як друкують російські текстологи.

«Уже саме ім’я Бурлюка – кипіння, бурління – надзвичайно характерне як для особистості, так і для мистецтва цього невситимо упертого козака з великим серцем. Народившись в Україні побіля Лебедина Харківської губернії 9 липня 1882 року, Давид Давидович жив, як гоголівський Тарас Бульба. В жилах Бурлюкових кров непосидючих запорожців. Відтак зрозуміло, що й у мистецтві він справжній син тих степів, де став радикалом і бунтівником... Бурлюк напинає свого намета по всіх кутках земної кулі. Він ступав на кожний хоч почасти цікавий пункт обох континентів – Євразії і Америки... Він сам і його мистецтво невтомні. Він бере форму, фарбу і самий рух – і поєднання цих трьох первнів обіцяє радісне, велике, войовниче, молоде мистецтво». Так казав про Бурлюка американський знавець мистецтва Крисчен Бринтон. Невистигальний творчий хист, неймовірна плодючість дивували й самого Бурлюка: художника – поета – прозаїка – есеїста – парадоксального теоретика – невтомного організатора та заводія – історика мистецтв – естрадника – театрала і т.ін. в одній особі...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі