Чому більшовики прийшли до влади? До століття жовтневого перевороту (закінчення)

Червень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
15
1675 переглядів

(Закінчення. Початок статті читайте тут). 

Корніловський заколот: крах «правих»

Генерала Лавра Корнілова, одного з найпопулярніших та найенергійніших воєначальників Росії, у липні 1917 року Керенський призначив Верховним головнокомандувачем російської армії.  9 липня Керенський, поряд із посадами військового та військово-морського міністра, прийняв і обов’язки прем’єр-міністра, змінивши на цій посаді князя Ґеорґія Львова, який пішов у відставку. Унаслідок такої концентрації сил Тимчасовий уряд усе більше перетворювався на уряд однієї людини і набував певних авторитарних рис. При цьому чимало поміркованих соціялістів були готові погодитися з такою ситуацією. До коаліційного уряду, що його створив Керенський і в якому він домінував, 21 липня увійшло вісім соціялістів. Фьодор Дан, один із найвпливовіших керівників меншовиків, сказав:

Ми не повинні заплющувати очі на те, що Росія стоїть на порозі військової диктатури. Наш обов’язок вирвати зброю з її рук <…> Тимчасовий уряд <…> має отримати від нас надзвичайні повноваження, аби він міг викоренити як ліву анархію, так і праву контрреволюцію <…>. Порятунок Росії — лише у єдності дій революційної демократії та уряду.

На відміну від поміркованих соціялістів, буржуазні захисники принципів «законности і порядку» пов’язували свої сподівання не з Керенським, а з генералом Корніловим. Генерал хотів наново підпорядкувати армію залізній дисципліні, припинити втручання Рад у військові справи та відновити смертну кару, причому не лише на фронті, а й у тилу. Для Керенського, пов’язаного необхідністю спиратися на підтримку Рад, ці вимоги Корнілова, що їх відкрито відхилила Рада 18 серпня, були неприпустимі.

Чимраз більша популярність Корнілова у буржуазних колах стала для Керенського джерелом роздратування. Корнілов у середині серпня став фактично героєм скликаної у Москві Державної наради, у якій брало участь понад дві тисячі представників політичної, економічної та культурної еліти Росії. Уряд скликав Державну нараду за браком кращого виходу, оскільки він був неспроможний швидко організувати вибори до Установчих зборів, обіцяні на початку березня 1917 року. Дату виборів знову й знов переносили, і зрештою вибори було призначено на 12 листопада 1917 року. Однак це означало, що Тимчасовий уряд на строк, що залишився до скликання Установчих зборів, не мав достатньої демократичної леґітимности. «Запізнення зі скликанням Установчих зборів» Церетелі вважав за одну з найбільших помилок Лютневої революції.

Московська Державна нарада мала стати своєрідною тимчасовою заміною Установчих зборів. Проте Державна нарада не була достатньо представницькою, а крім того, її робота виразно продемонструвала, що Тимчасовий уряд, а значить і Керенський, уже втратили підтримку значної частини заможних та привілейованих прошарків суспільства.

Корнілов, нове сподівання буржуазних угруповань, брав за основу те, що Керенський погодиться з його програмою наведення ладу в країні та встановлення строгої дисципліни в армії. Однак Керенський відчував себе зв’язаним не лише принципом «закону і порядку», а й революційними настановами. Реставрація дореволюційних механізмів влади у колишніх формах була для нього немислима. Оскільки Керенський та Корнілов говорили різними політичними мовами, між ними постійно виникали непорозуміння та взаємні підозри.

27 серпня 1917 року Керенський, імовірно безпідставно, звинуватив Корнілова у заколоті і зняв його з посади Верховного головнокомандувача. Корнілов відмовився виконувати це рішення, оскільки вважав, що прем’єр-міністр більше не контролює ситуацію та діє під впливом радикальних сил Рад. У «Маніфесті до російського народу» Корнілов заявив:

Російський народе! Велика батьківщина наша помирає. Надходить час кончини. Змушений виступити...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі