Черговий тріумф радянського літературознавства

Травень 2001
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
480 переглядів

Українська літературна енциклопедія: в 5 тт. Редколеґія: І.Дзеверін (відп. ред.) та ін., Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії імені М. П. Бажана, т. 1, 1988; т. 2, 1990.

Українська література у портретах і довідках. Давня література – література XIX ст. Довідник. Редколеґія: С. Денисюк, В. Дончик, П. Кононенко та ін., Київ: Либідь, 2000.

П. П. Кононенко, Українознавство. Підручник, Київ: Либідь, 1996.

1

У роки ґорбачовської перебудови Інститут літератури АН УРСР та видавництво УРЕ започаткували великий амбіційний проект – «Українську літературну енциклопедію». До її редколеґії ввійшли мало не всі тодішні зірки українського радянського письменства й літературознавства: Дзеверін і Вервес, Гончар і Дончик, Драч і Жулинський, Загребельний і Затонський, Мушкетик і Новиченко, Олійник і Павличко, ще кілька не менш видатних осіб.

Перший том УЛЕ з’явився 1988 року. У вступному слові редколеґія повідомляла, що УЛЕ «є першою в історії українського народу фундаментальною енциклопедичною працею з питань художньої літератури», і навіть більше: «вона є національною літературною енциклопедією універсального типу і включає національну літературу в світовий контекст». Однак услід за цією амбітною, по-перебудовчому сміливою заявкою йшли добре знайомі ритуальні «мантри»:

Керуючись принципами марксистсько-ленінської методології й настановами КПРС з ідеологічних питань, спираючись на досягнення радянського літературознавства, редколеґія УЛЕ вбачає свою мету в тому, щоб дати читачеві всебічне й науково-обґрунтоване уявлення про історичний рух української художньої літератури, про діяльність її представників і дослідників – від найдавніших часів і до наших днів. При цьому велика увага приділяється взаєминам української літератури з літературами російського та всіх інших народів СРСР, визначенню її місця в світовому літературному процесі.

Втім, тут редколеґія УЛЕ також виявила деяку перебудовчу сміливість, не назвавши російський народ ані «великим», ані навіть «братнім».

Таку ідеологічну двоїстість не важко спостерегти й у змісті УЛЕ – власне, двоїстість є однією з наскрізних тенденцій цього видання. З одного боку – власне українській літературі присвячено не більше як третину тексту, а серед решти матеріалу переважають статті про численні «братні» літератури, від абхазької до корейської (далі середини літери К в радянські часи УЛЕ не дійшла), та їхніх чільних представників. З іншого боку – маємо чимало статей про колишніх «неосіб» української літератури, як-от Володимира Винниченка (у статті про нього чотири рази вжито вираз «бурж.-націоналістичний», по два рази – слова «антинародний» та «дрібнобуржуазний») чи Михайла Грушевського (якого чомусь названо «представником “державницького” напряму в укр. бурж. історіографії»; а втім, що тут дивного, статтю писали Євген Кирилюк та Юрій Римаренко), про Емму Андієвську та Богдана Бойчука, інших «діаспорників». Є навіть нелайлива стаття про Джеймса Джойса, в якій, утім, жодного разу не вжито слова «модернізм» чи похідних від нього. А в статті про Івана Дзюбу навіть згадано, також без лайки, його працю «Інтернаціоналізм чи русифікація», з роз’ясненням: «про проблеми нац. відносин у соціалістичному суспільстві». Про участь Дзюби у правозахисному русі – ні слова, але наприкінці сказано: «У 70-х рр. зазнав безпідставних переслідувань за погляди, висловлювані в окремих працях».

Другий том УЛЕ з’явився 1990 року. Потім, як відомо, відбувалися епохальні суспільно-політичні події; розгорталася «розбудова державності» й економічна криза в незалежній Україні, тож третій том вийшов лише 1995 року, а дальші не з’явилися взагалі. Нині Видавництво УЕ ім. Бажана ледь животіє й не має ані сил, ані коштів, щоб продовжити видання. Та й в Інституті літератури НАНУ, кажуть, уже не існує робочої групи науковців, що працювала над УЛЕ.

...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі