Черчил: любов і бомба

Грудень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
880 переглядів

У цій книжці йдеться про любовний трикутник. Трьома її героями є державний діяч Вінстон Черчил, письменник Герберт Велс і науковець Фредерик Ліндеман.

Черчил змалку кохався у війні та зброї, бавлячись історичним набором іграшкових солдатиків. Велс писав книжки про війну і зброю, справжні й уявні. Ліндеман винайшов зброю і з насолодою випробовував її. Війна і зброя звела цих трьох докупи.

Утім, Черчил міг прислухатися лише до одного гуру водночас. Головним джерелом Черчилових ідей про застосування досягнень науки у війні був Велс у Першій світовій і Ліндеман у Другій. Ліндеман і Велс, хоч і суперники в любові, не відчували один до одного нічого, крім презирства.

Черчил глибоко цікавився передісторією атомної бомби за сорок років до того, як вона з’явилася. Він сприймав можливість ядерної зброї з більшою серйозністю, ніж будь-який інший політик і будь-хто з провідних науковців того часу. Черчил народився з романтичною відданістю військовій службі, любив застосовувати високі технології у військовій справі і знаходив поживу для уяви в науково-фантастичних оповіданнях Герберта Дж. Велса.

Особиста дружба Черчила з Велсом почалася 1901 року, коли Черчил прочитав Велсову документальну працю «Прозріння» і написав у відповідь листа на вісім сторінок. Ці стосунки тривали до письменникової смерти 1946 року. Черчил із ентузіязмом сприйняв Велсову книжку «Війна у повітрі», що вийшла 1908 року, з її яскравими описами військового застосування щойно винайденого літака.

У січні 1914 року Велс видав «Визволений світ», роман, у якому в головних ролях постали два нових винаходи: «земні броненосці», пізніше відомі як танки, і «атомні бомби», згодом знані як ядерна зброя.

Черчил просував розробку і використання танків у Першій світовій війні, усвідомлюючи, що це дасть солдатам можливість вирватися із жаху окопів і зробить війну швидкою та мобільною. Його танки прибули надто пізно, щоб витягти хлопців із окопів, зате вчасно, щоб вирішально вплинути на хід Другої світової. Черчил цілком віддав належне Велсові за ідею.

Черчилові думки про ядерну зброю узагальнено в есеї «Пів століття опісля», опублікованому у «Strand Magazine» 1931 року. Він писав:

Серед науковців немає жодних сумнівів, що це колосальне джерело енергії існує. Бракує тільки сірника, щоб вогнище спалахнуло. Невтомні руки науковців уже намацали ключі до всіх кімнат, досі заборонених для людства. Без рівноцінного росту милосердя, співчуття, миру й любові наука може знищити все, що робить життя людини величним і прийнятним.

Сірником, що розпалив ядерне багаття, був поділ урану, що його 1938 року відкрили Отто Ган і Фриц Штрасман у Берліні.

У роки Першої світової війни Ліндеман працював на Королівському авіяційному заводі (Royal Aircraft Factory) у Фарнборі і прославився тим, що вирішивпроблему штопора. Чимало пілотів гинули, бо літак «звалювався» під час бойових маневрів, впадав у штопор і безпорадно вертівся до землі.

Ліндеман розробив теорію штопора і виявив, як йому зарадити. Він підрахував, що пілот може нахилити кермо у протилежний бік, від чого літак перейде у круте піке, а це дасть змогу відновити над ним контроль. Тоді Ліндеман позичив літак, увів його у штопор, нахилив кермо відповідно до своїх розрахунків, вийшов із крутого піке і щасливо повернувся додому. Таке поєднання наукової магії та сміливости здобули йому довічну повагу в Черчилових очах.

Ліндеман уперше зустрівся з Черчилом 1921 року і розповів про найновіші наукові відкриття зрозумілою мовою. Черчил пізнав у ньому споріднену духом людину, старомодного патріота, який не бачив ганьби в тому, щоб вигравати війну за допомогою науки.

1924 року...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі