Чатування на плаґіят: польський досвід

Березень 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
62 переглядів

Наукові шахрайства в Польщі нічим не відрізняються від наукових шахрайств в Україні: найчастіше це вигадування та публікування результатів непроведених досліджень, фальшування і маніпулювання дослідницьким матеріялом, а також плаґіят. Причини непорядности у певному сенсі також подібні, як-от спокуса перекласти чи переписати чужу працю і видати її за свою, бажання комерційних вищих шкіл мати викладачів із науковими ступенями, прагнення деяких політиків стати «проффесорами» тощо. У Польщі, як і в Україні, не докладаючи значних зусиль, можна знайти «фірму», що пропонує «фахову допомогу в широкому розумінні від найкращих спеціялістів» для написання дипломної чи маґістерської роботи. І покарати таку «фірму» досить складно, бо офіційно вона пропонує лише допомогу та консультації для студентів. Польські плаґіятори не менш «зухвалі», аніж українські. Скажімо, декілька років тому в медіях набула розголосу справа одного професора, що переклав і опублікував статтю німецького науковця як свою, від себе додавши тільки a więc (а отже). Або ж, як своєрідний анекдот, знайомий якось розповідав мені про одного історика, що захистив докторат, після чого подав його на конкурс для молодих науковців, де успішно виграв. Відтак працю мали опублікувати, але під час наукового рецензування було виявлено, що текст є, м’яко кажучи, запозиченим.

Загалом знайомою виглядаєситуація в польській науці, яку у вступному слові до розділу «Наукова непорядність» порталу Racjonalista.pl описує Марек Вронський:

Період трансформації в Польщі і, як його наслідок, моральне розслаблення, разом із великою потребою академічних викладачів, які досить добре заробляють у приватних навчальних закладах, визволило енергію сотень спритників і шахраїв, які через дірки у «задніх дверях» Святині Науки вдерлися туди підступом і тепер добре почуваються. Всі про це знають, мало хто протестує, майже ніхто з цим не бореться. Ба більше, державні навчальні заклади починають узаконювати такий стан справ, приймаючи на роботу плаґіяторів або ж знову надаючи їм наукові звання, які в них раніше відібрав за плаґіят інший навчальний заклад... У Польщі є так багато наукових обманів, бо рецензенти є недобросовісними, так само як недобросовісними є університетські очільники, що толерують плаґіят, перекручування, подвійні публікації тощо.

Загалом же стверджується занепад добрих традицій в академічному та науковому середовищі, безкарність осіб, які пишуть праці на замовлення, і відсутність засобів, що давали би змогу ефективно берегти ориґінальність наукових праць і викривати шахрайства.

Утім, ситуація з плаґіятом та іншими випадками наукового шахрайства в Польщі відрізняється від ситуації в Україні. Передусім ця різниця спостерігається в тому, що в польській науці та навчальних закладах ці явища не набули, так би мовити, «патологічних форм», коли пропозиції продажу курсових і дипломних робіт розміщено на дошках оголошень катедр і деканатів, а загальноприйнятою формулою при написанні роботи є «одне джерело = один розділ». У польській науці проблеми, пов’язані із науковим шахрайством, виносять на публіку, їх доволі активно обговорюють і на шпальтах великих періодичних видань, і на студентських форумах, що, безперечно, сприяє боротьбі з неґативними явищами в науці.

Одним із найактивніших учасників обговорень випадків наукової непорядности в Польщі є згаданий Марек Вронський, якого часом називають чи не єдиною особою, яка серйозно бореться із шахрайством у польській науці. На шпальтах видання «Академічний форум» (цикл статтей «Із архіву наукової непорядности») і на сторінках порталу Racjonalista.pl він описує найгучніші справи плаґіяту й інших шахрайств не лише в польській, але й у світовій науці, стежить за розвитком подій і дає їм оцінку. На основі аналізів намагається витворити власні рецепти. Скажімо, в одній статті пропонує принцип «трьох кроків», які повинен здійснити декан, якщо на його факультеті виявлено плаґіят. Передусім зауважує...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі