Часописання літературного процесу

Травень 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
41 переглядів

Цей огляд, звичайно, не має на меті охопити все, що з’явилося минулого року в обширі літературних явищ, затиснених у межі більш-менш реґулярних часописів, а лише окреслити важливі тенденції та напрямки розвитку. Їх попередній розгляд залишає враження, що журнал як спосіб ознайомлення читача зі зразками якісного письма втрачає актуальність. Імовірно, найближчим часом літературний процес у найкращих своїх витворах презентуватиме себе безпосередньо в нових книжках. Але поки що зазначимо, що минулого 2002 року літературні часописи подарували нам низку творів, вартих згадування й аналізу.

«Коли потяг у даль загуркоче...»

З’ява журналу з невибагливою назвою «Потяг 76» та амбіційною заявкою «центрально-европейський літературний часопис» саме у Чернівцях – річ самозрозуміла. Згідно з законом діялектики про перехід кількости в якість і гіпотезою досі модної синергетики щодо самоорганізації складних систем, це таки мало колись відбутися. Досі східноевропейськість Чернівців губилася на тлі інших центрів ностальгії за часами династії Габсбурґів – непорівнянно активніших у продукуванні культурницьких мітів про себе Львова та Станіславова. Останніми роками місію виокремлення та подальшого означування наявних літературних резервів буковинського реґіону виконував «Буковинський журнал», у якому вряди-годи з’являлися нові твори переважно місцевої автури з усталеною репутацією й уявленнями «що таке література». Тож не дивно, що з усіх публікацій найбільшої слави та розголосу зажив роман «Апостол черні» Ольги Кобилянської, що пролежав в архівах понад пів століття, та романи й вірші німецькомовних авторів-євреїв, яких із десяток років перекладає Петро Рихло. Незмінним редактором «Буковинського журналу» залишається Богдан Загайський, якому однієї прекрасної миті видалося замало тижневої газети «Молодий буковинець», зверненої до публіки молодої, невибагливої та геть не спраглої якоїсь важкотравної інтелектуальної поживи. Сказати правду, великої популярности «Буковинський журнал» не здобув, ймовірно тому, що був і є занадто «буковинським», до того ж, маючи великі претензії на гуманітарну всеохопність, віддавав шпальти різноманітним краєзнавчим публікаціям – ці, переважно цікаві й фахові дописи, завжди мають свою вдячну, але нечисельну читацьку авдиторію.

«Потяг 76», виданий не без участи того ж пана Загайського, виглядає на певний переворот у місцевій гуманітаристиці та красному письменстві. Часопис має чітку й продуману концепцію, покликану поєднати (в культурному сенсі) декілька вузлових топосів Східної Европи, звичайно, спираючись на міста України, хоча бачимо серед чільних топонімів і Перемишль, Будапешт, Белґрад. Назва часопису походить з номера потяга «Чернівці–Пшемисль» і мусить, на думку редакції, втілювати прагнення українців до західних цінностей, хоча не заперечує і фройдистське потрактування: потяг – він, мовляв, і є потяг. Хотілося – і створили таку собі збірку різнобарвних сублімацій.

«Потяг 76» зібрав під свою обкладинку надзвичайно привабливу автуру, представивши її переважно фраґментами творів, яких читач іще не бачив – тобто, виконав саме локомотивну місію, анонсуючи зокрема не лише нові романи, а й нові книжкові проєкти українських видавців.

Шляхом із Чернівців до Станіславова, позначеним найперше латиницею, якою набрані назви міст, рушили насамперед німецькомовні пасажири, що їх запросив у подорож Україною вже згаданий Петро Рихло. Імена Пауля Целана та Рози Ауслендер звично репрезентують Чернівці леґендарні, оте, затонуле в часі місто людей і книжок. Чернівці сучасні редактор-провідник «Потяга» Олександр Бойченко представив своєю есеїстикою, добіркою віршів Тараса Григорчука та розмовою з Василем Кожелянком, якою супроведено його оповідання «Чайна Ейфорія».

Оповідання запам’ятовується лише тим, що не схоже на попередні Кожелянкові історико-фантастичні твори. Тут усе прозаїчно, хоча не без депресивно-алкогольного шарму. Хлопець зі...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі