«Бу-Ба-Бу». In memoriam

Серпень 2000
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
6
192 переглядів

Початки

«Кумедно-бунтівливо-шукально-випендрасне» (як означив його Юрій Шевельов) об’єднання «Бу-Ба-Бу» народилося 1985 року. Що то був за час – загальновідомо. Літератори ділилися на тих, хто: а) вже скінчив життя на пласі системи; б) вже «сидить»; в) уже носить тавро колишнього політичного; г) вже вірно служить; ґ) уже мріє служити. Була також противага – ті, хто ще не продались і ще не сиділи. Окрім цих «іще», було годування шухляд чи нищення подеколи небезвартісних письменницьких творінь, було самовіддане звеличування комуністичної ідеології, був страх. Хоч уже почалися збої, ламалися ґвинтики, запахло майбутньою руйнацією, але 1985 року система хіба лише трохи занедужала, й небезпека фізичного знищення людини була більше ніж реальною. Дивно, чому влада не взялася за бубабістів як слід, – мабуть, її увагу відволікло повільне руйнування імперії.

Очевидно, що не варто підносити бубабістів до рівня героїв (утім, це їм і не загрожує), але варто зауважити, що за масками блазнів тоді ховались люди, які кидали виклик – хай і мрущій, але ще досить владній – системі. Можливо, блазенське вбрання допомогло вижити.

Втім, на початку існування «Бу-Ба-Бу» жоден із його учасників справжнім (не лише задекларованим) бубабістом іще не був. Не знаходимо творів бубабістської спрямованості у їхніх ранніх збірках: «Небо і площі» (1985), «Середмістя» (1989) Юрія Андруховича, «Бурштиновий час» (1987) Віктора Неборака, «Вогнище на дощі» (1987) Олександра Ірванця. Не чути було гучних літературно-мистецьких акцій. Але зерно почало помалу проростати, і «спроба бути максимально вільними у загалом невільній ситуації» (Андрухович) потроху міцнішає. У грудні 1987-го, зорганізувавши свій перший вечір (за всю історію «Бу-Ба-Бу» їх було близько тридцяти), його організатори заявили про себе як про літературну групу.

Перевага вигаданої естетики – у можливості бути осторонь і водночас у центрі подій, творити події та глузувати над ними. На кінець вісімдесятих – початок дев’яностих бубабісти смакують та експлуатують цю можливість чи не найповніше. В цей час виходять найкращі їхні збірки: Неборакова «Літаюча голова» (1990), Андруховичева «Екзотичні птахи і рослини» (1991), Ірванцева «Тінь великого класика» (1991).

Розвій

Аж тут суспільство здригнулося від добрячого штурхана: розвалу комунізму. Доба тішиться національним відродженням, бубабісти – можливістю кепкувати з доби, з перефарбованих колишніх активних на теперішніх свідомих: «Раптово усі поставали борцями, Усі з піджаків майорять прапорцями» (Ірванець).

Бубабісти не хочуть «писати на замовлення чи під диктування ні подихаючої комуністичної доктрини, ні будь-якої іншої...», хочуть «нарешті: зосередитись на літературі. Але, виявляється, в умовах України яко держави, соборної і незалежної, – нікуди втікати від соціумного контексту» (Неборак). Отож карнавал триває. В українській літературі його розпочали бубабісти, вони першими справляють поминки й танцюють на трупі системи.

Театр, що його намагався творити літгурт «Бу-Ба-Бу», ґрунтувався на епатажному руйнуванні норм традиційного поезієписання. Реалізувалося це розвитком табуйованих поетичних тем, уживанням ненормативної лексики, стилістичним розбишацтвом. Реакція читачів коливалася між категоричним несприйняттям і захопленим коментуванням, проте ні прихильники, ані недруги гурту не зауважували, що втягнуті у своєрідну гру і що граються не вони – граються ними.

Тепер, озираючись у минуле, розумієш, що не варто розглядати «Бу-Ба-Бу» лише як збурювача традицій. Літгурт каталізувавав зростання вільного слова. Час зрозумів, що він може мати власну думку, яка не мусить бути трафаретною, а бубабісти були серед тих, хто зрозумів це скоріше за інших і намагався відшукати подібних до себе. Тепер зрозуміло, що блазнювання, розбишацтво, яким вони прикривалися, – це була рятівна маска (навіть середньовіччя дозволяло блазням безкарно...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі