Бридка інтерпретаційна діяльність

Червень 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
112 переглядів

Джін Бетке Елштайн, Громадський чоловік, приватна жінка. Жінки у соціальній і політичній думці, Київ: Альтернативи, 2002.

Кого нині здивує ситуація, коли книжки, позначені автономністю осмислень, залишаються ніби навмисне не поміченими широким гуманітарним загалом. Серед таких видань мала шанси опинитися і праця Джин Бетке Елштайн «Громадський чоловік, приватна жінка. Жінки у соціяльній і політичній думці», яка вийшла за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Вперше вона побачила світ на початку 80-х років у США. Книжка відображає стратегію і тактику векторів трансформацій, яких зазнала феміністична думка протягом останньої чверти минулого століття. Як апологетичне, так і критичне ставлення до феміністичних дискурсивних практик часто демонструє поширену нині рецептивну ситуацію: завше привабливішим є сприйняття напрямів лише як певних «брендів». Розмисли пані Елштайн до таких не належать, отже, на них варто звернути увагу з кількох причин. Передусім – з огляду на їхню специфічність у контексті епістемологічного спрямування феміністських практик та інтерпретаційних можливостей студій, укорінених у культивуванні міждисциплінарности. Книжку можна зарахувати до праць, де добре виважено науковість, обґрунтованість і концептуальну прозорість, хоч сама авторка зазначає, що вона відмовляється від неухильно логічної ретроспекції розвитку громадського та приватного, їй ближче оприсутнення живої традиції з її суперечливими альтернативами.

Назвати власну роботу бридкою – виклик, тим паче якщо саме такою її й замислено. Американка Джин Бетке Елштайн свідомо допасувала це означення до своєї студії, але в її розумінні бридким є будь-яке чесне осмислення певних явищ. Вона поділяє Вітґенштайнове переконання, що справжнє мислення – це різновид «травлення». Але не очікуйте від авторки епатажних сцен, натуралістичних картин суспільних негараздів чи сортування «сміття» численних кривд у ставленні до жінок. Якраз цього шукати у книжці годі: пані Елштайн не прагне шокувати за будь-яку ціну, тож і не вдається до беззастережних обвинувачень. Вона обирає свідкування – рішуче, але водночас лагідне, а тому не має на меті викривати суспільні форми. Поруч із традиційною для феміністського дискурсу критикою «патріярхальних» мислителів вона вміщує і критику самого фемінізму. Одна річ, коли до цього вдався б такий собі затятий «маскулінус», зовсім інша – коли це робить жінка, котра 15 років перебувала під впливом заанґажованости до нього. Додайте до загального окреслення ситуації ще й те, що ця авторка – політолог, університетський викладач філософії та мати чотирьох дітей.

Джин Бетке Елштайн стверджує: «Критика – це основа інтерпретативної діяльности, яка дозволяє складати докупи, мов секції крутиголовки, те, що людина схвалює й що засуджує, чого бажає й чого боїться, чим захоплюється, а що ненавидить; до яких голосів дослухається, а які замовчує. Цей процес набуває найбільшої переконливости у тих моментах, де філософ начебто переплутує чи затуманює свою власну позицію чи вдається до натяжок і неадекватних арґументів на її захист. Оце й підказує нам, що він хоче скинути з рахунку якусь ідею, чи страх, чи бажання, котрі видаються йому несумісними чи з його думкою про самого себе, чи з його поглядами на суспільство, а чи з його розумінням світу». Через осягнення конкретних опозицій вибудовується розмисел щодо незаперечних і, здавалося б, багаторазово обґрунтованих категорій. Пані Елштайн цікавить політика. Вона вважає, що питання потрібно ставити не про те, чим є політика, а скоріше – захистом від чого вона служила і досі служить. Як результат – громадське та приватне є контрінтерпретативною призмою її розмислів. (Такий підхід був доволі продуктивним і поширеним серед науковців кінця XX століття. Розгляд опозицій, штучно підтримуваних ідеологічно, як фундаментальних, їх розмежовування, аналіз самої структури відносин – методологічно струнко утримують чіткість розмислу.) Елштайн обґрунтовує...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі