Бібліографічне уточнення

Червень 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
2
77 переглядів

У березневій «Критиці» (2006, ч. 3, с. 19) було надруковано відгук Олени Любенко про книжку вибраних поезій Віслави Шимборської «Версія подій» у перекладах Андрія Савенця (Люблін, 2005). Я поділяю думку рецензентки про те, що «плюсом» книжки є вміщений тут бібліографічний список (зауважу від себе – далеко не повний) українських перекладів творів Шимборської та літератури про неї українською мовою. Водночас хочу спростувати наявну в цій бібліографії неточність, яка стосується першої публікації поезій Шимборської в українських перекладах.

Ідеться про добірку із 15 віршів, котра з’явилася 1972 року в журналі «Всесвіт» (№4, с. 59–69). Ініціятором публікації, наскільки мені відомо, був Григорій Кочур, якому належить третина представлених у добірці перекладів. Решту поезій переклали Світлана Йовенко, Леонід Череватенко (по чотири твори) та Євдокія Бринцева (дві поезії). Принагідно зазначу, що переклади Бринцевої, яка не є професійною перекладачкою (працювала продавцем у київській книгарні «Сяйво»), ґрунтовано відредаґував Кочур (машинопис із його правкою зберігається в Літературному музеї Григорія Кочура в Ірпені). За традицією «Всесвіту», тексти добірки зверстано впідбір; якщо два або кілька перекладів, що їх здійснив один перекладач, надруковано поспіль, авторство зазначається лише раз: під останнім перекладом. Переклад вірша «Я надто близько...» позначено прізвищем Бринцевої, два попередні переклади («Притча» і «Жінки Рубенса») не підписано – тож невтаємничений читач може подумати, що й вони належать названій перекладачці. Так вирішив і п. Савенець, приписавши в своїй бібліографії всі три переклади Бринцевій. Насправді переклад «Притчі» належить Кочурові (в чому легко переконатися, порівнявши його з текстом, уміщеним у пізніших публікаціях Кочурових перекладів із Шимборської; втім, найповнішу з них, у «Третьому відлунні», в бібліографії пропущено), а «Жінок Рубенса» переклав Череватенко. Про це мені розповідав Михайло Москаленко, який очолив відділ поезії «Всесвіту» з приходом до журналу Дмитра Павличка (1971) і був редактором згаданої добірки. За його свідченням, підписи обох перекладачів зникли зі шпальти вже по тому, як він підписав ґранки до друку. Формально помилку спричинило те, що частину Кочурових і Череватенкових перекладів було в останній момент знято з верстки разом із їхніми підписами. Втім, Михайло Никонович був певен, що плутанина сталася невипадково, і був схильний добачати в цьому один із виявів інтриґ проти нового головного редактора часопису та його команди. У Москаленка зберігався редакторський примірник публікації віршів Шимборської, де його рукою було відновлено правильне авторство перекладів.

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі