Бараньчак – горизонт, який розширюється

Серпень 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
414 переглядів

Бараньчак помер. За якийсь час уже ніхто не йнятиме віри, що ця Атлантида існувала — людина з-поза меж, визначених можливостями людських сил і владною системою. Так, як затоплений платонівський континент, на якому існувала чи не існувала цивілізація, досконаліша за нашу, його справа глибоко занурюється в нашу культурну пам’ять і закликає практикувати у-топію (так записував це слово Пауль Целян, наголошуючи, що йдеться про прагнення знайти місце, може, й недосяжне, але таке, що реально існує). Завдяки титанічній перекладацькій праці Бараньчака англійські поети-метафізики і канон американської поезії польською мовою стали живою точкою відліку для інтеліґенції Центральної Европи. Його поезія була голосом демократичної опозиції в Польщі. Часом звучали побоювання, що з огляду на свою політичну заанґажованість вона промине разом із комуністичним режимом. Однак ні — вона промовляє з такою ж силою у світі ліберальної демократії, і не лише тому, що містить живе метафізичне зерно, а й тому, що, попри всі ілюзії, ми не живемо в епоху кінця історії, а свобода й надалі неможлива без солідарности. Ми повертаємося до Бараньчака і задля його проникливих есеїв, що оголюють поневоленість мови владою і достовірно поєднують етику з поетикою.

Станіслав охоплює горизонт поглядом із-за великих окулярів, що дивиться правді у вічі, думкою опору й недовіри, серцем. Горизонт — це сувій людського життя, як папір із подрібнених рослинних волокон. Поет розгортає його на всю ширину плечей і далі. Так він і жив — на всю ширину своїх плечей і далі. А його плечі могли багато вмістити — як і годиться істоті добродушній, але й із показною статурою.

Таким я його й пам’ятаю іще з перших зустрічей у Познані в середині 1970‑х років. Тіло у нього було збудовано радше так, що йому камінь під долото класти, а не вистукувати маленькі літерки на машинці. Перші збірочки поезій вміщались у нього в долонях. «Korekta twarzy» («Коректура обличчя») постійно губиться у мене на полиці, майже невидима. Іще менша у моїй бібліотеці збірочка «Ja wiem, że to niesłuszne» («Я знаю, що це неправильно »), що вийшла у підпільному видавництві «KOS». Маленькі збірочки віршів, які під час читання, декламації, на авторському вечорі поет із безкомпромісним голосом неабиякої сили незґрабно затискав у п’ятірню. Не в кулак, що б’є наосліп, а саме у п’ятірню, про яку кажуть, що її можна прикласти до другої п’ятірні на знак боротьби за спільну справу. Зустріч із Бараньчаком розпочиналася з довірливого погляду, що приймає світ і людей, але досить йому було розгорнути вірші у долонях або почати говорити, — як на зустрічі з редакцією самвидавівського часопису, де публікувалися тексти, яких не взяли у видання «Zapis», або на лекції про поневолення мови, — і ми разом із ним опинялися в просторі агону, де мова набирає сили опору й боротьби за достовірність свідчення. Власне, ця переміна малого й сердечного в лезо гострої іронії та нонконформізму виявляла першу рису харизми, що мала такий потужний вплив на душу молодого познанського декламатора. У нього були «гострі ребра, що рвуть оксамит». Святі слова з вірша «Зворушення » («Wzruszenie»), який розпочинав дебютну збірку «Korekta twarzy».

Тоді, тобто в Польщі десь середини 1970‑х, не все було спотворено рабством. Існував простір, у якому культивували екологію культури, були якісь паралельні світи, де розквітали справжні скарби вільної думки й творчої експресії. У Познані, нашому спільному з Бараньчаком місті, це виглядало так: у крилі Палацу Культури, який зветься нині Центр Культури «Замок », була Годинникова Вежа. У самому її низу, в підвалі, містився студентський клуб «Od Nowa». На самій горі висіла балка, подірявлена могутніми бронзовими дзвонами, ще від часів пруського цісарського замку, що їх під час війни позривали, а потім порубали на шматки (із цих дзвонів було відлито, зокрема, пам’ятник Тадеушеві Костюшку). А посередині містилася так...

Про автора
Переклад: 

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі