Баден-Баден, де твоє обличчя?

Жовтень 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
129 переглядів

Усе змінилось у вересні 2001-го. Того самого дня, коли Усама бомбонув Америку, очевидно, реаґуючи на це, моя приятелька Урсула передозувалась якимись штуками і померла. Її знайшли лише через кілька днів, наскільки я розумію, знайшли за запахом, хоча це я вже тепер розумію, тоді була просто інформація – знайшли через кілька днів, десь якраз у середині вересня, у власному помешканні, посеред порожніх пляшок і обгорток використаної фармацевтики. Вона взагалі болісно реаґувала на міміку і рухи нашого часу, він її відверто лякав, вона, скажімо, писала цілком ліричні вірші про альпійську фавну і водночас – якісь гнівні послання до Росії з приводу чеченської війни, вірш цей, здається, називався «Matuschka Rosija», Урсула була русисткою, але на відміну від більшости русистів її російські сантименти не набули патологічности, вона могла собі дозволити звернутись до російських контрактників, мовляв, ґоу хом з Ічкерії, думаю, їй для цього і русисткою не обов’язково було бути, у всякому разі, долею пентагону вона навряд чи сильно переймалася, просто ось так сталось і вона померла. Потім виявилося, що це була не остання смерть: до кінця року лишалося ще три місяці.

Десь у ті самі дні ми робили у себе в Харкові рок-концерт пам’яті Гонгадзе, біля приміщення харківського КҐБ, це була якась така відрижка весняного кучмаґейту, всім цим вже ніхто не цікавився, ну, але ми вирішили концерт зробити і навіть пішли на комісію при міськраді узгоджувати всі питання. На міськраді сиділи якісь поморочені типи, вимагаючи дати їм назви пісень, що будуть виконуватись, якісь ґобліни, але все мало бути офіційно, там навіть сидів пожежник, який відповідав за протипожежний стан, очевидно, якщо хтось надумає палити КҐБ (теж мені Райхстаґ), одним словом, я зрозумів для себе, що ігри в опозицію виглядають не менш патосно, ніж ігри в партію влади. Вже потім, на виході з міськради, один із них, можливо, теж пожежник, запропонував підкинути мене куди мені треба на своєму службовому авті. О, кльово, подумав я – школи з пожежниками не катався, поїхали, кажу, з нами ще їхав чувак від міліції, якийсь, умовно кажучи, генерал, я так і не навчився орієнтуватись у званнях, ну, сидить собі чувак у погонах із великими зорями на них, схожий на новорічну ялинку, себто зорі так само блищать, ну і гаразд. Оце ж дивись, Іване Івановичу, – говорить пожежник до чоловіка-ялинки, – оце ж (показує на мене обережно) наша гордість, наша знаменитість. О, думаю, чого це пожежники мною гордяться? Погані мої справи, думаю, ось їду в авті з пожежником і чоловіком-ялинкою, роблю концерт, на який, скоріш за все, ніхто не прийде, займаюсь речами, котрі, за великим рахунком, теж нікого не цікавлять, треба валити з Харкова. Чоловік-ялинка дивився за вікно, осінь починалась хріново.

Десь за пару тижнів по тому, виїжджаючи зі Львова, в один із безкінечних алкоголічних вечорів, я сказав своєму приятелеві Назару Федораку, що їду в Баден-Баден. Тупуватий жарт вийшов, він просто спитався, куди ти їдеш, я чомусь сказав, що в Баден-Баден, потім ми навіть підтримували цю фішку, він мені писав, як там у вас, у Баден-Бадені з погодою, я йому відповідав, що нормально, все гаразд. Осінь справді була теплою і сонячною, хоча що в той час насправді відбувалось у Баден-Бадені, я навіть не здогадувався, взагалі ніколи там не був, одного разу, щоправда, пролітав над ним, стюардеса радісно сказала, увага, дорогі друзі, пролітаємо над Баден-Баденом, внизу пливли хмари, інколи в прогалинах між ними з’являлася сіра понура територія, з висоти в кілька тисяч метрів усе це скидалося на ландшафти з фільму про володаря перснів, такий собі Баден-Баден, населений ґоблінами, такими як у харківській міськраді, котрі активно займаються туристичним та ігорним бізнесом, або чим іще вони можуть займатися. Справді, чим можуть займатися ґобліни в Баден-Бадені?

Але чого це все жодною мірою не стосується, так це географії. Тоді, два роки тому, про географію не йшлося. Мабуть, інколи все складається так, що просто...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі