1
Я не надто добре орієнтуюся на місцевостях і надто часто дозволяю собі заблукати. Попри всю мою любов до географічних мап, я так і не навчився функціонального до них ставлення – вони для мене були й залишаються радше такою собі фантазійною сумішшю, гібридом літератури й малярства, назви та візії, й аж ніяк не засобом знайти правильний шлях.
Тому мої шляхи переважно кружні, а улюблений спосіб пересування у просторі – навмання.
При цьому я вже, мабуть, ніколи не позбудуся однієї з найстійкіших своїх звичок – безцільного розглядання географічних атласів. Яких іще несподіванок можу від них очікувати? Моя особиста епоха великих відкриттів давно позаду – десь у тому віці, що його окреслюють як дитячо-шкільний. Звідки на цьому світі взятися новим архіпелагам чи континентам?
2
Але вчора мені трапився «Diercke Weltatlas» (Westermann Kartographie, 1996), і я почав гортати його зліва направо й навпаки і так – з перервами – гортаю його до сьогодні. При цьому я не можу надовго не зупинитися на сторінках 14–15, де зображена Mitteleuropa. Впродовж доброго десятка років я стало повертаюся до цього поняття, намагаюся знаходити для нього нові й нові виміри, влаштовую ревізії своєму попередньому про нього уявленню.
Тому я відразу ж влаштовую свою ревізію і для «Diercke Weltatlas». Його Mitteleuropa складається передусім із Німеччини та Польщі – це наче західна та східна її основи, такі собі сіямські близнюки в центрі світобудови. З півдня вони спираються на Словаччину з Угорщиною, Чехію, Австрію та Словенію, шматочок Італії (радше символічний – щоб і макаронників не забували, мовляв!), а також Швейцарію. З півночі мають трохи Литви, Східної Прусії (пардон, Росії), Данії, Голандії та Бельгії, а із заходу – зовсім небагато Франції. Мене найбільше цікавить, що там на сході. А там – по велетенському шматку Білорусі, України й Румунії. Не думаю, що автори «Diercke Weltatlas» свідомо допускають цих трьох останніх до свого мітельойропейського товариства, дозволивши відтак заходові України бодай картографічно об’єднатися зі сходом Франції, а північній Молдавії – з південною Данією. Справа передусім у специфіці географічних мап: їх неможливо очистити від зайвого, бо земна поверхня в силу своєї кулястости все-таки характеризується неперервністю.
3
Варіянт Mitteleuropa, що його пропонує «Diercke Weltatlas», не надто пасує до моєї приватної – гм, назовімо це концепцією – Центрально-Східної Европи як простору від Естонії до Албанії, об’єднаного посттоталітарною реальністю. Отож до моєї Центрально-Східної Европи мусять належати не тільки згадані Естонія та Албанія, але й Латвія і Литва (причому ця друга повністю, а не трохи), а також майже або цілком незримі на сторінках 14–15 «Diercke Weltatlas» Молдавія, Болгарія, Сербія з Чорногорією, Хорватія і Македонія. Але в ній не має бути ні колишньої Західної Німеччини (колишня НДР швидше так!), ні Австрії та Швейцарії. На ній мусять бути видними моря: Балтійське, Чорне й Адріятичне. Порівняно з мапою Mitteleuropa в «Diercke Weltatlas», моя мапа Центрально-Східної Европи, як можна тепер здогадуватися, повинна б мати відчутний східний ухил, східний центр ваги, вся маса її тіла мусить просто-таки завалюватися на східний бік. Можна б навіть зауважити, що це насправді ніяка не Центрально-Східна, а просто Східна Европа – колишній об’єкт радіомовлення підривних мюнхенських центрів. Але на ній (за винятком згаданого шматка Прусії, від якого ніде не подітися) немає Росії – того, що зробило би її таки вже надто Східною і не надто Европою.
4
Захистити власне розуміння Центрально-Східної Европи я спробую за допомогою не так логічних, як ліричних дефініцій. При цьому слова територія, зона, частина світу, смуга, терен, простір ...
Допоможіть нам дієво, своїм гаманцем, а не лише словами підтримки – передплатіть електронний доступ або друкований часопис сьогодні і насолоджуйтеся найкращою аналітикою та есеїстикою, що пропонує Україна.
❤ Дякуємо!
Якщо ви уже є дійсним передплатником електронного видання, будь ласка, .
Передплатити – уже від 80.00 дол. на рік »і отримати безлімітний доступ до нових та архівних статтейПро автора
Наукове Товариство імені Шевченка в Америці запрошує на презентацію видавництва і часопису «Критика» з нагоди 20-річного ювілею. Захід відбудеться у суботу, 2 грудня 2017 року о 5-ій годині по пол. в будинку НТШ за адресою: 63 Fourth Ave (між 9-ою і 10-ою вулицями), New York, NY 10003.
Долучіться до дискусії!