Атлас. Медитації

Лютий 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
101 переглядів

1

Я не надто добре орієнтуюся на місцевостях і надто часто дозволяю собі заблукати. Попри всю мою любов до географічних мап, я так і не навчився функціонального до них ставлення – вони для мене були й залишаються радше такою собі фантазійною сумішшю, гібридом літератури й малярства, назви та візії, й аж ніяк не засобом знайти правильний шлях.

Тому мої шляхи переважно кружні, а улюблений спосіб пересування у просторі – навмання.

При цьому я вже, мабуть, ніколи не позбудуся однієї з найстійкіших своїх звичок – безцільного розглядання географічних атласів. Яких іще несподіванок можу від них очікувати? Моя особиста епоха великих відкриттів давно позаду – десь у тому віці, що його окреслюють як дитячо-шкільний. Звідки на цьому світі взятися новим архіпелагам чи континентам?

2

Але вчора мені трапився «Diercke Weltatlas» (Westermann Kartographie, 1996), і я почав гортати його зліва направо й навпаки і так – з перервами – гортаю його до сьогодні. При цьому я не можу надовго не зупинитися на сторінках 14–15, де зображена Mitteleuropa. Впродовж доброго десятка років я стало повертаюся до цього поняття, намагаюся знаходити для нього нові й нові виміри, влаштовую ревізії своєму попередньому про нього уявленню.

Тому я відразу ж влаштовую свою ревізію і для «Diercke Weltatlas». Його Mitteleuropa складається передусім із Німеччини та Польщі – це наче західна та східна її основи, такі собі сіямські близнюки в центрі світобудови. З півдня вони спираються на Словаччину з Угорщиною, Чехію, Австрію та Словенію, шматочок Італії (радше символічний – щоб і макаронників не забували, мовляв!), а також Швейцарію. З півночі мають трохи Литви, Східної Прусії (пардон, Росії), Данії, Голандії та Бельгії, а із заходу – зовсім небагато Франції. Мене найбільше цікавить, що там на сході. А там – по велетенському шматку Білорусі, України й Румунії. Не думаю, що автори «Diercke Weltatlas» свідомо допускають цих трьох останніх до свого мітельойропейського товариства, дозволивши відтак заходові України бодай картографічно об’єднатися зі сходом Франції, а північній Молдавії – з південною Данією. Справа передусім у специфіці географічних мап: їх неможливо очистити від зайвого, бо земна поверхня в силу своєї кулястости все-таки характеризується неперервністю.

3

Варіянт Mitteleuropa, що його пропонує «Diercke Weltatlas», не надто пасує до моєї приватної – гм, назовімо це концепцією – Центрально-Східної Европи як простору від Естонії до Албанії, об’єднаного посттоталітарною реальністю. Отож до моєї Центрально-Східної Европи мусять належати не тільки згадані Естонія та Албанія, але й Латвія і Литва (причому ця друга повністю, а не трохи), а також майже або цілком незримі на сторінках 14–15 «Diercke Weltatlas» Молдавія, Болгарія, Сербія з Чорногорією, Хорватія і Македонія. Але в ній не має бути ні колишньої Західної Німеччини (колишня НДР швидше так!), ні Австрії та Швейцарії. На ній мусять бути видними моря: Балтійське, Чорне й Адріятичне. Порівняно з мапою Mitteleuropa в «Diercke Weltatlas», моя мапа Центрально-Східної Европи, як можна тепер здогадуватися, повинна б мати відчутний східний ухил, східний центр ваги, вся маса її тіла мусить просто-таки завалюватися на східний бік. Можна б навіть зауважити, що це насправді ніяка не Центрально-Східна, а просто Східна Европа – колишній об’єкт радіомовлення підривних мюнхенських центрів. Але на ній (за винятком згаданого шматка Прусії, від якого ніде не подітися) немає Росії – того, що зробило би її таки вже надто Східною і не надто Европою.

4

Захистити власне розуміння Центрально-Східної Европи я спробую за допомогою не так логічних, як ліричних дефініцій. При цьому слова територія, зона, частина світу, смуга, терен, простір ...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі