Антрополог прибуває на місце зустрічі

Березень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1065 переглядів

Алла Татаренко. Поетика форми в прозі постмодернізму (досвід сербської літератури), Львів: ПАІС, 2010.

Розпочну з метафори. Мова не про антропологічне дослідження у вузькому розумінні: йдеться про книжку «Поетика форми в прозі постмодернізму (досвід сербської літератури)», випущену у львівському видавництві ПАІС наприкінці минулого року.

Авторку, Аллу Татаренко, добре знають в Україні та Сербії як перекладачку, упорядницю й авторку численних праць про сучасну сербську літературу. Будівничий мостів чи перевізник на обидва береги: з сербського (а також хорватського та польського) на український та з українського на сербський.

Згадуються мені два острови в Боко-Которській затоці в Чорногорії, зовсім поряд один від одного. Один із них – природний, про інший же леґенда оповідає, що його насипали довкола стрімкої скелі. Колись на тій скелі рибалка знайшов ікону Богородиці, і відтоді щороку місцеві жителі звозять туди човнами каміння. Так острів повільно, але невпинно виростає.

Так само завдяки зусиллям Алли Татаренко в українській літературі поряд з ориґінальними постмодерними творами поступово виростає – камінь до каменя – перекладний острів з романів, оповідань та есеїв Даніла Кіша, Мілорада Павіча, Мілісава Савіча, Момо Капора, Боріслава Пекіча, Дубравки Угрешич, Светіслава Басари, Надіжди Четковіч, Ясміни Тешановіч, Мойсиловіча Бобіча, Чедоміра Марковіча, Міролюба Стояновіча, Іво Андріча, Давіда Албахарі, Сави Дам’янова, Драгана Велікіча, Мілоша Црнянського, Горана Петровіча, Душана Ковачевіча, Мілени Марковіч, Мілана Орліча, Ласко Блашковіча, Міхайла Пантіча. Натомість у сербській із-під непрозорих вод чужої мови здіймаються твори Андрія Бондаря, Маріанни Кіяновської, Сергія Жадана, Остапа Сливинського, Юрія Винничука, Юрка Іздрика, Володимира Назаренка, Юрія Андруховича, Галини Крук, Ірени Карпи.

Рукотворний острів виростає і змінює форму. Її – форму – визнають однією з найважливіших мистецьких категорій XX століття, від модернізму до постмодернізму. Питання лише, про що саме йдеться.

Російські формалісти довели поняття форми майже до безкраю. Принаймні, Віктор Шкловський стверджував, що літературний твір – це чистісінська форма. Постмодерністи обирають свій шлях для прояснення: форма провадить до тексту в його первісному значенні – тканини, зв’язку, але також будови. І тут виникає нове поняття – поняття текстури, чогось майже відчутного на дотик. Текстура не несе єдиного чи цілісного значення, але вона завжди конкретна. У текстітканині важливий не тільки принцип переплетення – важливі самі нитки: матеріяльні, намацальні, які й визначають, утілюють загальну форму.

Монографія Алли Татаренко також має неповторну текстуру, в яку вплетено нитки розповідей про окремих авторів та їхні твори: про «Новий Єрусалим» Боріслава Пекіча, «Долю і коментарі» Радослава Петковіча, «Вечерю у Святої Аполлонії» і «Сад у Венеції» Мілети Продановіча, «Дослідження досконалости» Сави Дам’янова, «Поголос про велосипедистів» і «Злет та падіння хвороби Паркінсона» Светіслава Басари, «Відмінності» Горана Петровіча, «Дощ і папір» Владіміра Тасіча, «Forward» Слободана Владушича, «Хамам Балканія» Владіслава Баяца. Але знов-таки: від твору до твору також протягнуто безліч ниток, ті самі прийоми переходять від одного автора до іншого, автори цитують і переписують себе і раптом виявляються героями власних чи чужих творів. Немає біографій, натомість є автори як тексти. Такий підхід відповідає настанові самих постмодерністів – перефразовуючи Павіча, немає біографії, є лиш бібліографія.

Посеред решти виділяються дві чільні постаті, довкола яких снується розповідь: Даніло Кіш і Мілорад Павіч. Попри всі закони постмодерну, розповідь про інших авторів кружляє довкола цих двох, вони переформатовують сербську літературу спочатку від протопостмодернізму до постмодернізму (Кіш), а тоді від постмодернізму до постпостмодернізму (Павіч).

Авторка показує...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі