Американські вибори в Україні на російський лад

Січень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
8
365 переглядів

Вибори 45-го президента Сполучених Штатів Америки відбувалися 8 листопада, а це не лише другий вівторок останнього місяця осені для народів, що заселяли територію колишнього СРСР. Іще якихось 25 років тому це був додатковий вихідний день, бонус від чергової річниці жовтневого перевороту. А 7 листопада громадяни голосували ногами на святкових демонстраціях, підтримуючи політику комуністичної партії та радянського уряду. Тримаючи в руках виготовлені про запас гасла та портрети членів політбюра ЦК КПРС, які після закінчення маніфестації треба було здати за місцем отримання. А після того всі поспішали до святкових столів, — швидко, наскільки це можливо, оскільки намерзлися на міських площах.

Тому 8 листопада десятиліттями було офіційним днем похмілля.

Але перемога Доналда Трампа на виборах президента США 8 листопада 2016 року, якого Кремль хотів бачити у Білому домі значно більше, ніж його суперницю Гіларі Клінтон, стала приводом для тріюмфування більшости населення РФ. І не можна сказати, що його виграш став чимось на кшталт гіркого похмілля у середовищі російських лібералів, кількість яких у РФ оцінюється у межах статистичної похибки.

За день до завершення голосування в Америці сайт російської газети «Коммерсантъ» проводив опитування читачів, кому з кандидатів у президенти США вони віддали би свій голос. Із результатом 83% проти 17% виграв Трамп. Що не дивно. Російському народові, мізерно малою часткою якого є авдиторія впливової газети, під час перебігу американської кампанії втовкмачували, що оскільки кандидат від республіканців говорить слова, приємні Владіміру Путіну, значить, поразка ставлениці ненависного Барака Обами покладе край економічним санкціям і приведе до міжнародного визнання Криму частиною Російської Федерації.

Україна як Росія

За цими ж первинними статевими ознаками — відміна санкцій, що їх США та політичні союзники Білого дому запровадили проти РФ, а також готовність визнати належність Кримського півострова Росії — формувалася громадська думка в Україні стосовно Трампа. При цьому тон засудження задавала така сама ліберальна публіка, до якої апріорі належать працівники медій, а також блоґери, що долучилися до них, — люди без певних занять, які вміють експлуатувати соціяльний запит на зраду, яка скрізь.

Чим не можна дорікнути українській пресі, то це прискіпливим ставленням до новин, які поширюються через інтернет. Перевагу віддають за давньою радянською звичкою стовпам об’єктивности: ТАСС, РІА «Новости». Численні онлайнові медії, які йдуть за ними у фарватері, зокрема ті, що позиціонують себе як медії ліберального штибу, різняться лише поміж собою. А взагалі вони мають спільне коріння з державними інформаційними гігантами: імперські комплекси та російський великодержавний шовінізм.

Своєю чергою, більшість українських медій становлять у теперішньому  контексті інформаційну колонію, яка слухняно виконує волю медія-метрополії.

Відомо, що більшість населення Росії знає лише одну мову, а кожен мешканець України — мінімум дві (немає необхідности уточнювати ступінь володіння українською або російською, важливіший сам факт). Але для того, аби отримувати всебічну й оперативну інформацію про сучасний світ (не кажучи вже про поточну політичну ситуацію), краще, аби другою мовою була англійська. І наскільки інакшою була би картина світу, яка створюється за посередництвом медій, якби українські редакції бодай на пів року задля експерименту закрили журналістам доступ до російського сеґмента інтернету.

Кожне зіставлення кульгає

Оскільки лінощі, погану освіченість, інертність та некомпетентність в українських медіях не заохочують, але й не засуджують, звичною справою є публікація неперевірених повідомлень і поверхових суджень осіб, які є фахівцями широкого профілю. Назвімо їх політичними коментаторами — громадян, які не несуть жодної відповідальности за свої слова, проте безвідмовно готові висловити власний погляд на...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі