Альтернативи діяспорної ідентичности

Січень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
139 переглядів

Проголошення державної незалежности України та референдум 1991 року стали важливим рубежем в історичній орієнтації української діяспори. Через десять років постає запитання: який вплив мала й далі має незалежність України на громадське життя і на суспільну структуру діяспори? Чи вступила діяспора на новий шлях свого існування, чи навпаки, втратила raison d’être й зазнає занепаду? Хоч можна догледіти різноманітні зміни в житті діяспори, однак гадаю, що центральне місце у цих змінах належить формуванню нової ідентичности діяспори – громади загалом і окремих осіб.

Перш ніж відповісти на ці запитання, погляньмо на загальний соціологічний образ української діяспори наприкінці двадцятого століття. Якщо взяти до уваги і східну й західну діяспору, то в цей період її кількість становила близько двадцяти мільйонів осіб. Тобто приблизно третина всіх українців живуть поза межами України. З них десь чотири мільйони перебувають у країнах та сфері впливу Заходу, а решта – в Росії та на сході. Наша розмова торкатиметься головно західної діяспори, і саме іммігрантів, а не корінного українського населення поза межами України.

Діяспорна спільнота не творить якоїсь монолітної цілости. Навпаки, її структура складна. Аби зрозуміти діяспорну спільноту в країнах Північної Америки, треба взяти до уваги, що чотири, чи, властиво, п’ять імміграційних хвиль від кінця дев’ятнадцятого до кінця двадцятого століття дуже різнилися соціо-економічним походженням та ідеологічною спрямованістю.

Згідно з теорією Люї Герца, кожна нова хвиля іммігрантів привозить із собою інтерес до проблем своєї країни, якими вони переймалися перед від’їздом. Отож виникають організації й товариства, які й далі клопочуться цими питаннями, навіть якщо ті не мають жодного стосунку до країни поселення. Різниця між Українським народним союзом чи Українським робітничим союзом, які утворені перед Першою світовою війною, та Лігою визволення України чи Організацією оборони чотирьох свобід України, заснованими після Другої світової війни, виразно це доводить. Жваве організаційне життя точилося в українській діяспорі від самих її початків. У Канаді, приміром, наприкінці двадцятого століття можна нарахувати понад сто краєвих організацій, окрім різних місцевих відділів і товариств. Далі, до сьогодні, перші дві хвилі імміграції зродили вже чотири-п’ять наступних поколінь, третя – три, а четверта й п’ята хвиля вже виховують своє друге покоління. Кожне нове покоління асимілює культуру, вартості та спосіб думання довколишнього неукраїнського суспільства, частиною якого вони мусять бути, але водночас чимало з-поміж них меншою чи більшою мірою, в тій чи тій формі зберігають українську ідентичність. Часто друге покоління повстає проти своїх батьків. Це зумовлено не лише помітною асиміляцією другого покоління, а й різницею в соціо-економічному становищі дітей і батьків. Такий бунт справляє враження, що покоління молодих уже зовсім відходить від своєї громади. Хоча насправді воно також має свою етнічну ідентичність, зберігає певне ставлення до країни свого походження й реагує на події в ній.

Окрім різниці між дітьми та батьками, в межах кожної хвилі імміграції й кожного покоління також існують різні соціо-економічні чи класові верстви. Ставлення людей із діяспори до України й, навпаки, ставлення громадян України до діяспори може бути дуже відмінним залежно від того, заможні це люди чи незаможні. Тому очевидно, що десятилітній факт незалежности України міг по-різному виливати на українську діяспору й треба бути обережними з узагальненнями, особливо, коли бракує емпіричного дослідження цієї проблеми.

Втім, деякі загальні спостереження про вплив України на діяспору від часу незалежности все-таки можна зробити. Хоча діяспора має різні верстви у своїй структурі, життєвість громади в даному часі зазвичай залежить від найактивніших, чи найагресивніших, її кіл, що впливають і на інших членів громади. За останні п’ятдесят років у Північній Америці такі кола виринали з двох...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі