Адміністративна малява

Грудень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
932 переглядів

Деякі узурпатори мають громадську підтримку. Узурпатори державних інститутів в Україні виявилися поганими політиками. Майдан-2010, хоч і зібрав людей значно менше за помаранчевий, ствердив себе як невилучну частину Конституції – неписану, але значно переконливішу за вердикти так званого «конституційного суду».

Але навіть людожерські режими потребують леґітимізації, бо не можуть керувати без згоди керованих. Та просто не можуть проїхати вулицями без реґулювальників і згоди водіїв коритися: слухняно чекати, поки проїде «президентський» кортеж, і сприймати паличку реґулювальника як символ влади.

На випадок, коли водії врешті насміляться не тільки голосно гудіти, узурпатори купують гелікоптери. А справді передбачливий узурпатор обов’язково навчиться ним керувати – на той випадок, якщо таки почнеться анонсована ініціяторами узурпації війна, а пілот на війну не прийде.

Поки ж ми реґулярно виходимо на роботу й наввипередки намагаємося довести їм свою лояльність, а собі – їхню леґітимність. А що підтримка узурпаторів не зовсім узгоджується з нашими моральними принципами, то мусимо вдаватися до неабияких хитрощів.

Звісно, конформізм винайшли не ми. Але не маю сумніву, що в перегонах на першість його «протестних» форм наша тусовка отримала би перемогу з явною перевагою. Чого тільки варті численні відкриті «листи протесту» на адресу «президента», «прем’єр-міністра», «міністрів».

Окрему подяку група наперсточників із державних будівель має висловити «опозиції» та «громадянському суспільству». Спочатку вони продемонстрували готовність леґітимізувати узурпаторів систематично називаючи їх «владою». Коли ця «влада» запанікувала лише від декількох тисяч представників справжнього джерела влади, лідери протестантів втратили можливість вдатися до ненасильницького спротиву, зустріти «президента» в Борисполі й поставити питання руба безпосередньо на злітній смузі, а опозиція – нагоду запропонувати альтернативний кодекс.

Коли ж наш «президент» під соусом адміністративної реформи вирішив хапанути рештки общака й одночасно додати леґітимности «урядові», сформованому неконституційною парламентською більшістю, опозиція не те що кращу версію реальної адміністративної реформи не запропонувала, а виявилася нездатною навіть сформулювати весь цей бардак як перепризначення на нові посади старих узурпаторів.

Окреме спасибі учасникам «антитабачної» кампанії. Перепризначення Дмитра Табачника міністром, до повноважень якого тепер також належать функції ВАКу, можна вважати корупційним розрахунком за ефективне виконання функцій основного подразника правих та втіленням проросійських очікувань виборчого ядра реґіоналів.

За цих умов доручення «президента» підсилити просвіту громадськости щодо суті реформ виглядає зайвим. Ще декілька «реформ», і ми й без спеціяльної просвіти вивчимо: всі ці кодекси та законопроєкти нагадують нормативні акти тільки тому, що приймати, підписувати й виконувати їх мають «президент», «депутати» й «міністри».

Якби всі вони були впевнені, що ми й далі називатимемо і вважатимемо узурпаторів посадовими особами, у приміщенні парламенту кнопкодави могли би спокійно голосувати за кросворди, громадськість критикувати законопроєкти на основі «Велесової книги», а «президент» – накладати вето, скажімо, на збірку анекдотів. Звісно, це знущання було би відвертим, а його леґітимізація потребувала би більших зусиль. Але наша «опозиція» щось придумала б у стилі «справжньої альтернативи владі». Найгромадянськіша її частина тішилась би тим, що Янукович втілює її передвиборчі сподіванки щодо скорочення держапарату, найліберальніша – скасуванням одіозної Комісії з нацморалі, а найпатріотичніша – тим, що вдалось уникнути сепаратизму.

Справді – чим би «влада» та «опозиція» не тішились – тільки б не відновленням конституційного ладу та притягненням узурпаторів до відповідальности. І заради цього наш «президент» і його «опозиція» можуть і не такі «реформи» запровадити. Бо основний, якщо взагалі не єдиний, сенс усіх цих адміністративних і податкових маляв - демонстрування демократичности, евроінтеґрованости, працелюбности й незакомплексованости тварюки.

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.