100 років без Соломії

Грудень 2008
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
105 переглядів

Це романтичний есей. І за тональністю, бо в ньому патос, без якого неможливо писати про людей значущих і знаних, сусідить із сумною іронією, з котрою ті, хто вже не з нами тут, спостерігають нашу метушню та дріб’язкові клопоти з потойбіччя; і за формальною плутаністю, що притаманна будь-якому спогадові: епізоди важливі переплетено в ньому з марґінальними, сливе побутовими деталями. Сильні теми – а доробок і сама біографія Соломії Павличко давно стали сильними темами – завжди опираються чіткому, структурованому викладові, вони можливі до розкриття лише дискурсивно як «фраґменти мови закоханого», відблиск романтичного двосвіття, письмо на межі того, що вже там, і того, що зосталося тут.

Не раз наголошували: діяльність і життя Соломії символічно замикають і вивершують химерну конструкцію української культури XX сторіччя, цілком вписуються в метафору єдиного модерного пориву, котрий пронизував те сторіччя – яскравого пориву, якому всоте судилося обірватися на півслові. Через таку, закономірну для країни колонізованої й тоталізованої, примхливу культурну синусоїду, що постійно виносить на гребінь подій нові імена, а потім ковтає їх, погрожуючи повним забуттям, жодного з українських авторів, поетів чи митців іншої царини неможливо розглядати лише крізь призму їхніх текстів. Вони конче мають постати і як зразки життєтворчости, адже навіть їхні біографії можна вважати частинами потенційних текстів – ненаписаних і непромовлених, з огляду на обставини. Відтак важливо пам’ятати і мати в обігу не лише те, що Соломія поклала на папір, але й саму її як постать, як дотепер дієвий каталізатор процесів нашої культури, – всього, що пов’язано в нашій уяві з її іменем. Тексти скінченні й, на жаль, рано чи пізно добігають до крапки, нескінченним є дискурс – титульний термін Мішеля Фуко, якого любила Соломія. Дискурс Соломії триває довкола наших спроб письма, й, раз почавшись, він уже не матиме завершення.

Світанок іконоборства

Академічні системи здатні перетривати революції. Їхній консерватизм зразковий, бо ж вони постають найпромовистішими символами і втіленими оберегами традиції. Дуже часто (згадаймо давнішого Ніцше чи ближчого до нас Слотердайка) заперечити визнані кшталти науковости – значить поставити під сумнів власну ідентичність науковця, стягнути на себе звинувачення у спекуляції, відсутності глибини, а то й невігластві. Проте саме з таких авторів чи авторок, як у нашому випадку, розпочинаються нові інтелектуальні течії, навіть епохи у розвитку тієї чи тієї культури. У дев’яностих хтось повинен був струснути ветхе українське літературознавство, сказати правду про його наукову імпотентність і, врешті, звичайну нецікавість. Соломія була серед тих, хто зважився, проте її голос прозвучав чи не найголосніше – і був почутий.

Елеґантний і витримано-іронічний жест: ні, не зламати старий канон – змістити акценти в ньому, привернути увагу до інтелектуальної, яскравої, навіть пікантної (у контексті її справжнього чи конструйованого лесбійства), нової Лесі – так, феміністки, так, саркастичної, так, аґресивної щодо всього недолугого й віджилого. Справжній переворот, смілива епіфанія деконструкції як власне методи: не руйнація, а поглиблення – вияв приспаних сенсів. Ні, до Соломії неможливо було уявити, що образ Лесі постане у настільки іншій перспективі, ба, навіть увірветься в масову свідомість: чомусь же так сталося, що донедавна портрет поетки прикрашав найбільшу номіналом українську купюру, котра дотепер вартує більше, ніж Франко та Шевченко разом узяті! (Пробачте, пробачте за зловживання метоніміями.)

Соломія змогла бачити і писати у подвійній перспективі, оскільки її колозір охоплював і старий вітчизняний, і майже всуціль тоді альтернативний нашому західний наукові терени. Не раз побувавши у Гарварді та на численних зарубіжних конференціях, вона в буквальному сенсі виконувала (хоч це й підозріле, просякнуте позитивізмом, слово...

Про автора

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі