10 років «Критики»

Лютий 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
111 переглядів

Десята річниця «Критики», яка виповнюється цього року (формально часопис засновано в січні 1997 року, а перше число з’явилося в серпні), – це традиційна для таких випадків, але від того не менш потрібна й доцільна нагода замислитися над тим, що було, і тим, що попереду. Для нас ця скромна, але кругла дата вимірюється, зрозуміло, не так хронологією, як змістом.

Отже, що встигла «Критика» за десять років? Найосновнішим здобутком, мабуть, є те, що нашу постійну неперервну діяльність супроводжував постійний і навіть стрімкий ріст. Хоча спершу було нелегко (через вкрай мале фінансування протягом перших двох років), вже від 1999 року «Критика» започатковує також книговидання. За останніх кілька років налагоджено вже специфічні серії: «Відкритий архів», «Критичні студії», повні «академічні» видання класики (зокрема поезії Володимира Свідзінського та перший том повного зібрання Пантелеймона Куліша), белетристичні твори. Ключовим у цьому процесі була і є наша спільна продукція разом з Українським науковим інститутом Гарвардського університету (УНІГУ). Щораз частіше на різних видавничих форумах (зокрема на найповажнішому львівському) наші книжки здобувають визнання та премії. На загальноукраїнському опитуванні незалежних фахівців (критиків, видавців тощо), що його торік проводив «Книжник review», видавництво «Критика» впевнено посіло перше місце. Успіх – однозначний.

Щоправда, не все розпочате за ці роки увінчувалося успіхом: після певного часу довелося припинити інтернетівський проєкт «Критика-коментарі», а потім – щомісячну газету «Коментар», – утім, не через брак читацької зацікавлености й напевно не через брак якости, а через нестачу фінансових можливостей у нашого некомерційного видання. Зате, коли обставини дозволяли, ми таки поширювали нашу роботу у формі інших, спільних наукових проєктів. І тепер «Критика» як видавець співпрацює з редакціями таких цінних часописів, як «Український гуманітарний огляд» (Київ), «Україна Модерна» (Львів) і «Схід–Захід» (Харків).

Найперспективніше наше досягнення за цей час – це створення Інституту Критики, структури, яка на благодійній базі займається саме науковою діяльністю, передусім організацією і стимулюванням науково-дослідчих і видавничих проєктів. Окрім згаданої співпраці з УНІГУ у видаванні наукових праць, знаковими виявами цієї ініціятиви були масштабні міжнародні наукові конференції: «Совєтський тоталітаризм в Україні: історія та спадщина» (2005) і присвячена Єжи Ґєдройцеві «Европа – минуле і майбутнє. Візії та ревізії» (2006), що їх Інститут Критики зорганізував і провів спільно з міжнародними партнерами. На 2007 рік заплановано міжнародну конференцію в Німеччині, присвячену голодоморові 1932–1933 років.

Праця Інституту Критики, його бажання активно формувати сам науковий процес в Україні вказують і на перспективність, і на відповідальність нашого загального проєкту. Бо «Критика» – не лише інтелектуальний журнал і не лише видавництво, яке планомірно розвиває горизонти української науки; це взагалі чинник формування підвалин громадянського суспільства, а водночас (хоч у теперішніх обставинах це вкрай важко) – реформування української гуманітарної науки. Все це потребує кадрів, коштів, наснаги та візії. Над усім тим працюємо – і результати нашої праці, у якій ми сподіваємося на вашу всебічну підтримку, – постійно перед вами.

Григорій Грабович, головний редактор

Про автора

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі