Пол Дж. Д'Аньєрі ・ Червень 2018
Напруга між візіями Заходу та Росії щодо нового порядку в Европі існувала від найперших днів епохи після «холодної війни». Захід зосереджувався на поширенні демократії, логічним наслідком чого було розширення ЕС та НАТО. Росія ж наполягала на збереженні своєї ролі як великої потуги та реґіонального гегемона. Полем битви стала Україна через свою першочергову значущість для Росії. Але Захід не міг здати Україну Росії, не зрадивши своїх зобов’язань щодо демократії та свободи вибору. Інакше кажучи, демократія почала змішуватися з геополітикою, і Помаранчева революція зробила це очевидним. «Кольорові революції» як інструмент поширення демократії становили загрозу не лише визначеній сфері інтересів Росії, а й її власній політичній моделі, і путінському режимові зокрема.
Андреас Умланд ・ Жовтень 2018
Нещодавно Кас Муде завважив, що «популістські ультраправі партії є найдослідженішим партійним сімейством у політичній науці». І хоча на Заході інтерес соціологів до ультранаціоналістичних політичних груп і мереж (не лише партій) за цю чверть століття суттєво зріс, про центрально-східних і особливо постсовєтських праворадикалів цього не скажеш. Звісно, вже існує певний корпус наукової літератури про них. Але чимало деталей, а також обставини появи та розвитку значущих праворадикальних угруповань в Угорщині, Словаччині, Польщі, Румунії, а особливо Сербії та Україні все ще чекають на дослідження, контекстуалізацію та інтерпретацію. Навіть попри те, що деякі із цих партій у певні періоди входили в коаліційні уряди своїх країн.
Олег Сидор-Гібелинда ・ Жовтень 2018
Однак аванґард (потім така ж ситуація повториться із постмодерном) гіпнотизував ідеєю палкого протесту, поєднаного з позірною еґалітарністю. Чого ще бажати в юні літа? Наївні метелики летіли — і летять — на вогник арт-повстання, та єдине, що їх рятує, — це справдешня примарність вогнища, яке палахкотить несправжнім вогнем, мов у коминку татуся Карла з плаґіятичної казки Алєксєя Толстого. Що лише сприяє збільшенню кількости наївних метеликів… Аванґард же й дотепер є отим «золотим ключиком» від комірчини псевдоіталійського лялькаря. Постмодерн, до речі, теж родом з Італії: під драстичним іменням трансаванґарду. Як і, власне, футуризм, яким у радянські часи лякали довірливу спільноту.
Олесь Федорук ・ Жовтень 2018
Останнім часом у Росії значно пожвавився інтерес до історії слов’янофільства і передовсім у джерелознавчому плані, наслідком чого стала низка ґрунтовних видань, які істотно розширюють і поглиблюють джерельну базу цього явища. Як виявляється, тут майже незорана цілина. У новітніх публікаціях україніка посідає поважне місце, і їх аж ніяк не оминути увагою. Більшість із них пов’язано з діяльністю Центру з вивчення традиціоналістичних напрямків у російській літературі Нового часу (керівник Андрєй Дмітрієв), який працює під егідою Інституту російської літератури Російської академії наук (Пушкінський Дім).
Всеволод Речицький ・ Серпень 2018
У випадку невдало сконструйованого основного закону національний конституціоналізм може бути реальним і водночас неефективним. Тому є підстави вживати для позначення реального й ефективного конституціоналізму таке поняття, як неформальний конституціоналізм. Його іноді називають органічним, або справжнім конституціоналізмом. Неформальний конституціоналізм добре узгоджується з поняттям привабливого, успішного та щасливого життя. Що ж стосується самого поняття щастя, то, попри те, що воно віддавна присутнє в американській Декларації незалежности 1776 року, його важко формалізувати. Із другого боку, ми знаємо, що це простіше зробити в одних країнах і набагато складніше — в інших.

Навіґація за темамиЯк користуватись

Зображення користувача Юлія Ємець-Доброносова.
Юлія Ємець-Доброносова6 лютого 2018
Зображення користувача Володимир Шелухін.
Володимир Шелухін20 жовтня 2017
Зображення користувача Юлія Ємець-Доброносова.
Юлія Ємець-Доброносова11 жовтня 2017
Новинка
5
55.00 дол.
Наявне
5
80.00 дол.
Наявне
Ульрике Альмут Зандиґ
Феліцитас Гопе
Елеонора Гумель
5
16.90 дол.
Наявне

Любов Морозова ・ Грудень 2018
Протягом травня–листопада 2018 року в межах програми «ProMuseum» було зреалізовано проєкт «Культ чи...
Джудит Галберстам ・ Критика феміністична ・ Грудень 2018
Розмірковуючи про ґендерні варіації, такі як чоловіча фемінність та жіноча маскулінність, важливо...
Ваня Соловей ・ Критика феміністична ・ Грудень 2018
Усі знають, що фемінізм – це «західний винахід», і якщо в Росії й існує фемінізм, то це просто...
Анна Нікоґосян ・ Критика феміністична ・ Листопад 2018
Резолюцію 1325 Ради Безпеки ООН часто називають поворотною і революційною подією. У цій статті я...
Маріам Аґамян ・ Критика феміністична ・ Листопад 2018
Про расизм в Україні говорять переважно на контрасті з іншими країнами, через порівняння з ними...
Тетяна Хоронжук ・ Листопад 2018
Проєкт нового українського правопису, обговорення якого розпочалось у серпні 2018 року, на жаль,...
Костянтин Москалець ・ Жовтень 2018
Серія «Українська поетична антологія», що її Іван Малкович заснував 2012 року, сьогодні стала одним...
Олег Коцарев ・ Жовтень 2018
Прихильник дадаїзму, сюрреалізму і футуризму водночас, Василь Хмелюк (1903–1986) прожив у Празі...
Маріам Аґамян ・ Критика феміністична ・ Жовтень 2018
«Що стосується квір-поезії, в Україні вона майже всюди. Як би ультраправим не хотілося, щоб їхні...
Микола Рябчук ・ Вересень 2018
За іронічним збігом обставин книжка Степана Величенка про український націонал-комунізм «Painting...
Олеся Найдюк ・ Серпень 2018
Український музичний аванґард 1960-х років останнім часом переживає щось на кшталт ренесансу...