Дебора Фоґель
Фігури днів. Манекени
лютий 2016
Книжка містить українські переклади двох ліричних збірок поетки, письменниці, філософині та літературознавчині Дебори Фоґель, а також перекладацьку передмову «Птаха Фоґель» Юрка Прохаська. У виданні також представлено авторську передмову Дебори Фоґель до збірки «Фігури днів» та її післямову до збірки «Манекени», згідно з першими виданнями її творів мовою їдиш. Непрочитана та забута, Дебора Фоґель (1900?–1942) більшу частину життя прожила у Львові, де трагічно загинула у міському ґеті. Вона походила з польськомовної єврейської родини, розмовляла і писала твори польською, німецькою та івритом, а згодом і їдишем, мовою, яку вивчила в дорослому віці. Під час Першої світової війни навчалась у гімназії у Відні, вивчала полоністику, філософію та психологію у Львівському університеті імені Яна Казимира та захистила докторську дисертацію про пізнавальне значення мистецтва у Геґеля в Яґелонському університеті в Кракові. Подорожувала до Парижа, Берліна та Стокгольма. Збірку «Фігури днів» 1930 року опублікувало у Львові видавництво «Цуштаєр», у якому згодом побачила світ наступна збірка «Манекени» (1934), що зробило поетку частиною літературного процесу, званого «ренесансом їдишу».
Рецензована книжка видавництва «Дух і Літера» є першим виданням, у якому представлено творчість поетки українською мовою у майстерному перекладі, який відповідає авторським особливостям стилю, зокрема геометричній поетиці, запозиченій із авторчиного захоплення такими аванґардними мистецькими рухами, як кубізм та конструктивізм. У ній також відтворено діялектику холодної статики як поетичну засаду, що базується на геґелівській закономірності, зокрема в мистецтві, про що Фоґель писала у докторській дисертації. Експериментальний геометризм як «спроба нового стилю», за словами самої авторки, розпочинається збіркою «Фігури днів», яка є виразом літературного кубізму, із характерною для нього грою контурами, фарбами та геометричними фігурами, для прикладу, лініями «сірого прямокутника» як виразу монотонності й нудьги життя. Ці проби переходять у конструктивізм «Манекенів», збірку, що поділяється на цикли «Пияцькі пісні» та «Копійчані балади», відображення «декоративно-споживацького світогляду», де люди на вулицях Парижа, Берліна чи Львова перетворюються на манекени, напівживі, напівмеханічні декорації, поєднуючи у собі «машинно-механічну засаду» життя з «м’ясисто-живою».
Юрко Прохасько вдало відтворює ритмомелодику віршів Фоґель, передаючи у перекладі синтаксичні повтори («через сену мости: / мости патетичні / й мости сентиментальні, / мости з трагічними жестами лука / і мости колючого смутку / залізні»), паралельні конструкції («сірий прямокутник. / другий. третій. / сім разів відкривається бляшаний прямокутник. / жовте сонце. червоне сонце. / з одного боку, з другого боку: / прямокутник дня зімкнувся»), художні порівняння («кружляють тіла з лицями, як прохолодні пласкі шиби / і скляні птахи відлітають, як однакові згустки днів») – стилістичні засоби, до яких вдається авторка. Переклада...
Допоможіть нам дієво, своїм гаманцем, а не лише словами підтримки – передплатіть електронний доступ або друкований часопис сьогодні і насолоджуйтеся найкращою аналітикою та есеїстикою, що пропонує Україна.
❤ Дякуємо!
Якщо ви уже є дійсним передплатником електронного видання, будь ласка,
авторизуйтеся .
Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!
Долучіться до дискусії!