Критика

Навіґація за темами

Як користуватися
Всю ніч батьки про щось шушукалися, мати своїм звичаєм схлипувала, батько покашлював, і я, час від часу прокидаючися, чув їхні приглушені голоси за стіною, булькання води та запах валер’янки. Вранці батько, невиспаний, опухлий, пригнічений, подався в місто й повернувся з великим пласким пакетом. У пакеті – на мою невимовну радість – були два великі портрети, вже в рамах, уже засклені. Їх повісили один навпроти одного в нашій великій кімнаті. Мені, п’ятирічному, це дуже сподобалося – порожні доти поверхні стін заграли, й у нашому домі стало гарно, ніби в установі. Я, попри малолітство, вже бував в установах, і там скрізь висіли ці ж таки портрети. Батькові дії були мені зрозумілі й приємні: адже наближалася ґрандіозна подія – перші вибори до Верховної Ради, призначені на 12 грудня 1937 року

Our newsletter

Наш ньюзлеттер

Отримуйте розгорнуті анонси нових чисел часопису «Критика», повідомлення про новинки видавництва і Інституту Критики, наші заходи та про нові публікації на сайті.
Допоможіть сім'ям загиблих під час протестів Євромайдану!
Як колись Олександр Лазаревський або Іван Франко вишпортували по антикваріях національні реліквії, так Яцюк щосуботи, рік у рік, десятиліття за десятиліттям ходив до клубу колекціонерів, на «здибанку». Завжди в пошуку: купуючи, виторговуючи, обмінюючи. Останні сім-вісім років його заполонила нова ідея – зібрати універсальну колекцію автографів, світлин, книжок із дедикаціями тощо. Колекцію, звісна річ, україноцентричну. Кожну постать він прагнув розкрити в кількох основних іпостасях: портрет, автограф, першодрук. До ідеї він підходив із практичного боку, як музейник-експозиціонер, мріючи в майбутньому зробити велику виставку, в якій явити духовний розвиток України XIX–XX століть. Леліяв і назву майбутньої виставки: «Україна: мозаїка цілости».
Антиімперська історія Сирії веде відлік від насильницької боротьби з французькою окупацією від 1920 до 1945 року, коли французи знищили велику частину Дамаска та інших міст, аби встановити свій порядок. Майже загальним поглядом є те, що США, які до 2004 року передавали Сирії підозрюваних у тероризмі, коли потрібна була жорстокість, більше опиратимуться альянсові режиму з Іраном, ніж репресіям цього режиму. Це не було причиною початку повстання або його привабливости для багатьох. Відчуття, що зовнішні сили змінюють цілі революції, може тільки позбавити її народної підтримки, зокрема в той час, коли режим має військову перевагу, а опозиція застосовує автомобілі з вибухівкою проти будівель служб безпеки та автобусів із поліціянтами, від чого цивільних гине стільки само, як і солдатів.
Спогади охоплюють період від початку Другої світової війни до еміґрації в США. Філіс Стерлінґ Якобс записала їх на авдіокасету й розшифрувала у 1984 році, коли на Заході активізувалися дискусії про Голокост. У 1960–1970-х роках мешканці Західної Европи та Північної Америки асоціювали геноцид євреїв та інші злочини націонал-соціялізму передовсім із концтаборами, що їх визволили англо-американці в квітні–травні 1945 року. Від кінця 1970-х цей акцент змінився. А після того, як 1985 року вийшов багатосерійний фільм «Шоа», синонімом слова «Голокост» став «Авшвіц». «Я не хочу розповідати тобі це, – звертається Сімон Стерлінґ до дочки напочатку. – Я не хочу робити тобі боляче». Але все-таки розказує: бо треба, щоб у США та інших країнах світу знали й спробували збагнути ці криваві злочини.
Visegrad Insight Journal, Issue 4, 2013